# Історія есперанто: від 1887 року до наших днів

Source: https://esperantopedia.org/uk/about/history/
Language: uk
Updated: 2026-10-22

> Есперанто видано у Варшаві 26 липня 1887 року. Від першого конгресу 1905 року через заборони в нацистській Німеччині й СРСР до ЮНЕСКО, Duolingo й України.

Есперанто видав **26 липня 1887 року** у Варшаві **Людвік Лазар Заменгоф**, лікар-окуліст із Білостока, — у невеликій книжечці російською мовою, яку тепер називають *Unua Libro* («Перша книга»). Менш ніж за два десятиліття мова поширилася Європою й за її межі. Перший Всесвітній конгрес есперанто відбувся 1905 року, а Всесвітню асоціацію есперанто (UEA) засновано 1908 року. Рух пережив переслідування в нацистській Німеччині та Радянському Союзі, здобув підтримку ЮНЕСКО в 1954 і 1985 роках, а після 2000 року знайшов нове покоління в інтернеті.

## Як з’явилося есперанто?

Заменгоф виріс у Білостоці — місті, де жили поляки, росіяни, німці і євреї, які часто не довіряли одне одному. Він дійшов переконання, що нейтральна й проста друга мова може зменшити таку ворожнечу. Підлітком у Варшаві він працював над проєктом мови *Lingwe uniwersala* і показав його шкільним друзям на вечірці **17 грудня 1878 року**.

Наступні дев’ять років він удосконалював і випробовував мову, переважно перекладаючи літературу. Про життя, що стоїть за мовою, див. [Л. Л. Заменгоф](https://esperantopedia.org/uk/about/zamenhof/).

## Що таке *Unua Libro*?

*Unua Libro* — перший підручник есперанто. Російський цензор дозволив його продаж 14 липня 1887 року за юліанським календарем, яким тоді користувалися в Російській імперії; це **26 липня 1887 року** за нинішнім календарем, який відзначають як День есперанто. Друкував книжку у Варшаві Хаїм Кельтер, а оплатили її з посагу нареченої Заменгофа, Клари Сільбернік.

Книжку написано російською й підписано псевдонімом *Doktoro Esperanto* — «Доктор, що сподівається». Читачі невдовзі почали називати «есперанто» саму мову; власна назва Заменгофа для неї була *Lingvo Internacia*, «Міжнародна мова». Того ж 1887 року вийшли видання польською, німецькою та французькою, а 1889 року — англійський переклад, який зробив Richard Geoghegan. Книжка містила граматику з 16 правил — див. [16 правил](https://esperantopedia.org/uk/grammar/16-rules/).

## Як мова поширювалася до 1905 року?

Спершу повільно, потім швидко. 1888 року Заменгоф видав *Dua Libro* («Друга книга»), а нюрнберзький клуб прихильників світової мови в Німеччині, який дотоді присвячував себе мові-суперниці — волапюку, перейшов на есперанто. 1 вересня 1889 року в тому самому місті вийшов перший журнал есперанто — *La Esperantisto*.

1894 року Заменгоф виніс низку радикальних реформ на голосування читачів журналу, і ті їх відхилили. 1895 року *La Esperantisto* надрукував переклад тексту Льва Толстого, і російська цензура заборонила журнал. Більшість його передплатників жила в Росії, тому видання закрилося; у грудні 1895 року у Швеції його місце зайняв новий журнал — *Lingvo Internacia*.

Після 1900 року центром зростання стала Франція: рух підтримали вчені, вчителі й видавці, зокрема Hachette.

## Що сталося на першому Всесвітньому конгресі 1905 року?

У **серпні 1905 року** в Булонь-сюр-Мер у Франції на перший [Всесвітній конгрес есперанто](https://esperantopedia.org/uk/about/world-congress/) зібралися **688 осіб із приблизно 20 країн**. Вони переконалися, що можуть розмовляти, сперечатися й провести цілий конгрес мовою есперанто без перекладачів.

Конгрес ухвалив **Булонську декларацію**. Вона зробила *Fundamento de Esperanto* («Основи есперанто», 1905) — граматику, вправи й основний словник Заменгофа — обов’язковою основою мови, яку ніхто не має права змінювати. Нові слова й форми додавати можна, але ядро лишається незмінним. Ця стабільність — одна з причин, чому есперанто пережило своїх суперників. Конгрес також створив Мовний комітет, який 1948 року став нинішньою Академією есперанто.

**Як ріс офіційний словник** Корені, позначені в Reta Vortaro як офіційні: 5 328. Із них 2 756 — із Fundamento (1905), 2 569 додано в десяти Офіційних доповненнях (1909–2023) і 3 — окремими рішеннями Академії. Офіційний статус коренів: позначки Reta Vortaro; роки: Akademio de Esperanto; порядок слів: частота в Tatoeba.

Графіка рахує корені, позначені як офіційні у словнику ReVo. Академія рахує «елементи» — корені, афікси, службові слова й 11 закінчень — і доходить приблизно до 5 373; див. [офіційне есперанто](https://esperantopedia.org/uk/about/official-esperanto/).

## Як рух зростав до Першої світової війни?

У **жовтні 1907 року** комітет Делегації для прийняття міжнародної допоміжної мови зібрався в Парижі й підтримав реформоване есперанто під назвою **ідо**. Автор, який підписувався «Ido», 1908 року виявився Луї де Бофроном, до того провідним есперантистом; пізніші історики вважають проєкт передусім справою Луї Кутюра. Розкол забрав частину лідерів, але більшість мовців залишилася з есперанто.

**28 квітня 1908 року** в Женеві молодий швейцарський журналіст Гектор Годлер, французький учитель Теофіль Руссо й інші заснували **Всесвітню асоціацію есперанто** (UEA). Через два роки, 1910-го, Всесвітній конгрес уперше перетнув Атлантику й зібрався у Вашингтоні. Заменгофа висували на Нобелівську премію миру 14 разів між 1907 і 1917 роками, починаючи з номінації від 12 британських членів парламенту. Конгрес, запланований у Парижі на 1914 рік, скасували з початком війни. Заменгоф помер у Варшаві **14 квітня 1917 року**, під час німецької окупації.

## Чи розглядала Ліга Націй есперанто?

Так. З грудня 1920 року делегації на чолі з Іраном пропонували, щоб Ліга Націй рекомендувала есперанто. Французький делегат Габріель Аното виступав проти вже від першої пропозиції в грудні 1920 року, бо бачив у ній загрозу французькій як мові дипломатії. Заступник генерального секретаря Ліги **Нітобе Інадзо** узяв участь у Всесвітньому конгресі 1921 року в Празі як її делегат і доповів про нього схвально.

Доповідь Ліги *Esperanto as an International Auxiliary Language* потрапила на Третю асамблею 1922 року, яка її ухвалила, але питання шкіл передала комітетові; 1923 року комітет відмовився. Франція вже в червні 1922 року заборонила есперанто у своїх державних школах: учителям наказали його не пропагувати, а шкільні приміщення не можна було надавати для курсів есперанто. Проте 1920-ті були часом розквіту: з’явилися нові журнали, 1923 року відбувся конгрес у Нюрнберзі з 4 963 учасниками (рекорд до 1987 року), 1921 року засновано робітниче товариство SAT, а від 1927 року відзначають День книги есперанто — 15 грудня.

## Чому есперанто переслідували?

Тоталітарні режими бачили в міжнародній мові загрозу. Класична історія цих переслідувань, написана Ульріхом Лінсом, має назву *La danĝera lingvo* — «Небезпечна мова».

- **Нацистська Німеччина.** Гітлер у *Mein Kampf* нападав на есперанто як на знаряддя єврейської світової змови. Робітничі групи есперантистів заборонили 1933 року, а в **червні 1936 року** політична поліція розпустила всі організації есперанто, що ще лишалися. Усіх трьох дітей Заменгофа було вбито під час Голокосту: Адама розстріляли в Пальмірах у січні 1940 року, а Софію й Лідію вбили в Треблінці 1942 року.
- **Радянський Союз.** Спершу есперанто терпіли й навіть заохочували, і 1921 року заснували офіційно визнаний Союз есперантистів Радянських Республік. У сталінських чистках його керівника **Ернеста Дрезена** заарештували у квітні 1937 року й розстріляли 27 жовтня 1937 року. Діяльність есперантистів була фактично неможливою з 1937 до 1956 року. Як це торкнулося України, див. нижче.

## Що ЮНЕСКО ухвалила щодо есперанто?

**10 грудня 1954 року** Генеральна конференція ЮНЕСКО в Монтевідео ухвалила **резолюцію IV.1.4.422–4224**. У ній відзначено результати, яких досягло есперанто в міжнародному інтелектуальному обміні та у зближенні народів, і започатковано консультативні відносини між ЮНЕСКО та UEA.

**1985 року** на конференції в Софії ЮНЕСКО ухвалила другу резолюцію. Вона привітала рух із наближенням сторіччя й закликала держави-члени відзначити його та заохочувати навчання, у якому розглядають мовну проблему й есперанто. Конгрес на честь сторіччя у Варшаві **1987 року** зібрав **5 946 учасників** — це досі рекорд.

## Як змінилося есперанто після 1945 року?

UEA перенесла штаб-квартиру до **Роттердама 1955 року**, де вона й досі. Після 1956 року есперанто відродилося у Східній Європі й зросло поза Європою — у Китаї, інших країнах Східної Азії, Латинській Америці, а згодом в Африці. 1996 року 81-й Всесвітній конгрес у Празі ухвалив **Празький маніфест** — сім принципів руху, серед яких демократія, мовні права й мовне розмаїття. У цей період сформувалися сучасні [організації](https://esperantopedia.org/uk/about/organizations/).

## Як інтернет змінив есперанто?

Інтернет підійшов розпорошеній спільноті. Ключові події:

- **2001** — засновано Вікіпедію мовою есперанто (*Vikipedio*); до жовтня 2026 року в ній було близько 390 000 статей.
- **21 грудня 2002 року** — запрацював безкоштовний сайт курсів *lernu!*.
- **22 лютого 2012 року** — Google Translate додав есперанто як 64-ту мову.
- **28 травня 2015 року** — Duolingo запустив курс есперанто для англомовних; до березня 2020 року його курси есперанто розпочали 2,8 мільйона людей.
- **2017** — застосунок Amikumu почав з’єднувати мовців есперанто, які перебувають поруч.

Ці інструменти привели набагато більше тих, хто вчить мову, ніж будь-яка попередня кампанія, хоча більшість припиняє рано. Див. [скільки людей розмовляє есперанто](https://esperantopedia.org/uk/about/speakers/).

## Що відбувається з есперанто нині?

**2014 року** Польща внесла «мову есперанто як носія культури есперанто» до свого національного переліку нематеріальної культурної спадщини, а **2026 року** Австрія внесла культуру есперанто до власного національного реєстру. У травні 2023 року історичну бібліотеку UEA передали Національній бібліотеці Польщі.

Всесвітній конгрес уперше дістався Африки **2024 року** — в Аруші (Танзанія). 110-й конгрес зібрався 2025 року в Брно, а 111-й — у **Ґраці (Австрія) 1–8 серпня 2026 року**. UEA оголосила, що 2027 року конгрес відбудеться в Мельбурні (Австралія).

## Як розвивалося есперанто в Україні?

Перший осередок прихильників есперанто в Україні виник в Одесі наприкінці 1880-х — на початку 1890-х років (джерела називають 1889 і 1890 рік). **1907 року** в Тернополі, який тоді входив до австрійської Галичини, **Михайло Юрків** видав **перший український підручник есперанто**. **1913 року** в Коломиї під редакцією **Ореста Кузьми** почав виходити журнал *Ukraina Stelo* («Українська зірка») — перше українське періодичне видання мовою есперанто; на його сторінках друкували переклади творів українських письменників, зокрема Івана Франка й Василя Стефаника. Журнал виходив у 1913–1914 роках, а після перерви, спричиненої війною, — знову від 1922 року.

У радянській Україні 1920-х років рух теж розвивався: за даними Ю. Клименка, діяв Всеукраїнський комітет есперанто (1925–1938) — підрозділ Спілки есперантистів Радянських Республік. Від середини 1930-х років у СРСР на есперанто почалося гоніння: його називали «мовою шпигунів та космополітів» (за іншими джерелами — «мовою дрібної буржуазії й космополітів»); багатьох діячів руху, зокрема в Україні, заарештували, а частину розстріляли. Рух почав відроджуватися лише наприкінці 1950-х років. У 1980-х роках діяло українське республіканське відділення Асоціації радянських есперантистів, а в **травні 1989 року** утворено **Українську Есперанто Асоціацію** (UkrEA), першим президентом якої став Євген Ковтонюк. Нині джерела називають UkrEA центральною організацією українських есперантистів. Про мовців есперанто в Україні та інших країнах див. [де розмовляють есперанто](https://esperantopedia.org/uk/about/countries/).

## Хронологія есперанто

| Рік | Подія |
|---|---|
| 1859 | Заменгоф народився в Білостоці (15 грудня) |
| 1878 | Перша чернетка, *Lingwe uniwersala*, показана друзям (17 грудня) |
| 1887 | *Unua Libro* видано у Варшаві (26 липня) |
| 1888 | *Dua Libro*; нюрнберзький клуб світової мови переходить із волапюка |
| 1889 | Перший журнал, *La Esperantisto*, у Нюрнберзі |
| 1894 | Читачі відхиляють пропозицію реформ Заменгофа |
| 1895 | *La Esperantisto* забороняють у Росії після публікації Толстого |
| 1905 | Перший Всесвітній конгрес, Булонь-сюр-Мер (688 учасників); *Fundamento de Esperanto*; Булонська декларація |
| 1907 | Розкол через ідо в Парижі; перша номінація Заменгофа на Нобелівську премію миру; перший український підручник есперанто (Тернопіль) |
| 1908 | У Женеві засновано Всесвітню асоціацію есперанто (28 квітня) |
| 1913 | У Коломиї починає виходити *Ukraina Stelo* — перше українське періодичне видання мовою есперанто |
| 1914 | Паризький конгрес скасовано через Першу світову війну |
| 1917 | Заменгоф помирає у Варшаві (14 квітня) |
| 1920–22 | Франція блокує есперанто в Лізі Націй |
| 1927 | 15 грудня стає Днем книги есперанто |
| 1936 | Нацистська Німеччина розпускає всі організації есперанто |
| 1937 | Сталінські чистки; керівника радянських есперантистів Ернеста Дрезена розстріляно |
| 1940–42 | Трьох дітей Заменгофа вбито під час Голокосту |
| 1948 | Мовний комітет і Академія об’єднуються в Академію есперанто |
| 1954 | Резолюція ЮНЕСКО в Монтевідео (10 грудня) |
| 1955 | Штаб-квартира UEA переїздить до Роттердама |
| 1985 | Резолюція ЮНЕСКО в Софії щодо сторіччя |
| 1987 | Конгрес на честь сторіччя у Варшаві, 5 946 учасників (рекорд) |
| 1989 | Утворено Українську Есперанто Асоціацію, UkrEA (травень) |
| 1996 | Празький маніфест |
| 2001 | Засновано Вікіпедію мовою есперанто |
| 2002 | Запуск *lernu!* (21 грудня) |
| 2012 | Google Translate додає есперанто (22 лютого) |
| 2014 | Польща вносить есперанто до переліку нематеріальної культурної спадщини |
| 2015 | Курс Duolingo для англомовних (28 травня) |
| 2023 | Бібліотеку UEA передано Національній бібліотеці Польщі |
| 2024 | Перший Всесвітній конгрес в Африці (Аруша, Танзанія) |
| 2026 | 111-й Всесвітній конгрес у Ґраці; Австрія вносить культуру есперанто до переліку нематеріальної спадщини |

## Часті запитання

### Коли було створено есперанто?

Заменгоф працював над ним із 1870-х років і опублікував 26 липня 1887 року у Варшаві. Цю дату відзначають як День есперанто.

### Навіщо Заменгоф створив есперанто?

Він хотів нейтральної, легкої другої мови, яка дала б людям різних народів змогу спілкуватися як рівним із рівними. Він ріс у багатомовному Білостоці й бачив, як мовні бар’єри живлять недовіру між громадами.

### Чи колись есперанто забороняли?

Так. Нацистська Німеччина розпустила всі організації есперанто 1936 року, а в Радянському Союзі діяльність есперантистів придушували з 1937 до 1956 року, розстрілюючи провідних діячів. Російська імперія ще 1895 року заборонила й перший журнал есперанто.

### Чи ухвалила Ліга Націй есперанто?

Ні. Пропозиція початку 1920-х років мала широку підтримку, але Франція її заблокувала, а доповідь Ліги 1922 року не привела до жодної рекомендації для шкіл.

### Чи визнане есперанто ЮНЕСКО?

ЮНЕСКО ухвалила резолюції, прихильні до есперанто, у 1954 і 1985 роках, а Всесвітня асоціація есперанто має консультативні відносини з ЮНЕСКО від 1954 року. Есперанто не є офіційною мовою ООН.

### Коли вийшов перший український підручник есперанто?

1907 року в Тернополі; його написав Михайло Юрків. Перший український журнал мовою есперанто, *Ukraina Stelo*, почав виходити 1913 року в Коломиї, а Українську Есперанто Асоціацію (UkrEA) утворено в травні 1989 року.

## Джерела

- Wikipedia, [Unua Libro](https://en.wikipedia.org/wiki/Unua_Libro), [History of Esperanto](https://en.wikipedia.org/wiki/History_of_Esperanto) і [Declaration of Boulogne](https://en.wikipedia.org/wiki/Declaration_of_Boulogne); Vikipedio, [Unua Libro](https://eo.wikipedia.org/wiki/Unua_Libro) і [La Esperantisto](https://eo.wikipedia.org/wiki/La_Esperantisto)
- Universal Esperanto Association, [список Всесвітніх конгресів](https://uea.org/kongresoj/listo)
- Vikipedio, [1-a Universala Kongreso de Esperanto](https://eo.wikipedia.org/wiki/1-a_Universala_Kongreso_de_Esperanto)
- Nobel Prize, [архів номінацій: Lazarus Ludwig Zamenhof](https://www.nobelprize.org/nomination/archive/show_people.php?id=10372)
- Резолюції ЮНЕСКО 1954 і 1985 років, [текст, зібраний ILEI](https://ilei.info/dok/rezolucioj_unesko_1954-1985.pdf); [UNESCO Records of the General Conference, 1985](https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000068427)
- Léon Bérard, циркуляр від червня 1922 року про есперанто у французьких школах, передрукований у *Les Langues modernes*, липень 1922 ([скан від Espéranto-France](https://esperanto-france.org/asso/IMG/pdf/circulaire_leon_berard.pdf))
- Wikipedia (de), [Deutscher Esperanto-Bund](https://de.wikipedia.org/wiki/Deutscher_Esperanto-Bund) (нацистський період); Wikipedia, [Ernest Drezen](https://en.wikipedia.org/wiki/Ernest_Drezen)
- Ulrich Lins, *La danĝera lingvo* (Bleicher, 1988); англійське видання *Dangerous Language* (Palgrave Macmillan, 2016–17)
- Narodowy Instytut Dziedzictwa, [Język esperanto jako nośnik kultury esperanckiej](https://niematerialne.nid.pl/) (2014); Austrian UNESCO Commission, [Esperanto culture in Austria](https://www.unesco.at/en/culture/intangible-cultural-heritage/inventory/element/esperantokultur-in-oesterreich-esperantokulturo-en-austrio) (2026)
- Google Translate Blog, [22 лютого 2012 року](https://translate.googleblog.com/2012/02/tutmonda-helplingvo-por-ciuj-homoj.html)
- Україна: Вікіпедія, [Есперанто](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE) (розділ «Есперанто в Україні») й [Михайло Юрків](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE); Vikipedio, [Esperanto en Ukrainio](https://eo.wikipedia.org/wiki/Esperanto_en_Ukrainio) (мовою есперанто)
- Україна: Клименко Ю. А., [До історії розвитку есперанто-руху в Україні](https://ps.journal.kspu.edu/index.php/ps/article/view/158), збірник наукових праць «Педагогічні науки», 2014; Енциклопедія сучасної України, [Есперанто](https://esu.com.ua/article-18022) і [Кузьма Орест Леонтійович](https://esu.com.ua/search_articles.php?id=1510)