# 16 правил граматики есперанто з поясненнями

Source: https://esperantopedia.org/uk/grammar/16-rules/
Language: uk
Updated: 2026-10-28

> 16 правил Заменгофа (1887), обов’язкових від виходу Fundamento 1905 року: закінчення, часи, артикль, наголос. Кожне правило — простими словами.

16 правил — це граматичний розділ *Fundamento de Esperanto* («Основи есперанто»), книги 1905 року, яка визначає мову. Л. Л. Заменгоф уперше опублікував їх у *Unua Libro* («Перша книга»), що вийшла російською мовою у Варшаві 26 липня 1887 року. Разом вони охоплюють закінчення, часи, займенники, наголос і кілька загальних принципів.

Правила обов’язкові, але неповні. Булонська декларація (1905) зробила *Fundamento* недоторканним: ніхто не має права його змінювати, хоча нові слова й офіційні рішення додавати можна.

Офіційний текст існує французькою, англійською, німецькою, російською та польською мовами. Переклади мовою есперанто теж є, але частиною *Fundamento* вони не вважаються.

## Перед правилами: алфавіт

Граматика починається з алфавіту з 28 літер, де кожній літері відповідає один звук; серед них ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝ та ŭ. Далі йдуть два зауваження: *ŭ* пишуть лише після голосних, а друкарні без літер із діакритичними знаками можуть писати замість них *ch, gh, hh, jh, sh, u*. Для українців: *ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝ* читаються як «ч», «дж», «х», «ж», «ш», *ŭ* — як «в» у слові «вовк», а *g* завжди звучить як «ґ». Докладний посібник: [алфавіт есперанто](https://esperantopedia.org/uk/learn/alphabet/).

## Частини мови (правила 1–8)

### Правило 1: артикль
Артикль один — *la* («означений»), однаковий для будь-якого роду, числа й відмінка. Неозначеного артикля немає, тому *domo* — це «будинок» або «якийсь будинок». Правило навіть дозволяє початківцям спершу пропускати *la*. Докладніше: [артикль la](https://esperantopedia.org/uk/grammar/article/). В українській артикля немає, тож для українця він — одне з небагатьох справді нових понять.

### Правило 2: іменники
Іменники закінчуються на *-o*, а множина утворюється додаванням *-j*. Відмінків лише два: основна форма й знахідний на *-n*. Усі інші стосунки передають прийменники: *patro* — «батько», *patroj* — «батьки», *patron* — «батька» (як додаток: «бачу батька»), *de la patro* — «батька» (родовий: «дім батька»), *al la patro* — «батькові». Сім українських відмінків зведено до двох, а подробиці про *-n* розібрано на сторінці про [знахідний відмінок](https://esperantopedia.org/uk/grammar/accusative/).

### Правило 3: прикметники
Прикметники закінчуються на *-a* і приймають *-j* та *-n*, як іменники. Порівняння утворюють за допомогою *pli* — «більш», *plej* — «найбільш» і *ol* — «ніж»: *pli blanka ol neĝo* — «біліший за сніг». Докладніше: [іменники й прикметники](https://esperantopedia.org/uk/grammar/nouns-adjectives/).

### Правило 4: числівники
Основні числівники: *unu, du, tri, kvar, kvin, ses, sep, ok, naŭ, dek, cent, mil* (1–10, 100, 1 000). Більші числа складають із них: *kvincent tridek tri* — 533. Закінчення й суфікси утворюють порядкові числівники (*kvara* — «четвертий»), кратні (*-obl-*), дробові (*-on-*) та збірні (*-op-*), а *po* показує розподіл: *po kvin* — «по п’ять». Докладніше: [числівники](https://esperantopedia.org/uk/grammar/numbers/).

### Правило 5: займенники
Особові займенники: *mi, vi, li, ŝi, ĝi, si, ni, ili, oni*. Додавши *-a*, отримуємо присвійний займенник: *mia* — «мій». Займенники приймають *-n*, як іменники: *min* — «мене». Зворотний *si* і присвійний *sia* відповідають українським «себе» та «свій», але лише для третьої особи. Докладніше: [займенники](https://esperantopedia.org/uk/grammar/pronouns/).

### Правило 6: дієслова
Дієслова ніколи не змінюються за особою й числом. Усю роботу виконують шість закінчень: *-i* — інфінітив, *-as* — теперішній час, *-is* — минулий, *-os* — майбутній, *-us* — умовний спосіб, *-u* — наказ або побажання. Шість дієприкметників (*-ant-, -int-, -ont-, -at-, -it-, -ot-*) виражають активний і пасивний стан.

Пасивний стан утворюється з *esti* та пасивного дієприкметника, а виконавця вводить прийменник *de*: *ŝi estas amata de ĉiuj* — «її всі люблять» (дослівно «вона любима всіма»). В англійському тексті 1905 року закінчення *-us* названо «subjunctive»; сьогодні його прийнято називати умовним способом (кондиціоналом). Українцеві він знайомий за часткою «би»: *mi venus* — «я прийшов би». Докладніше: [дієслова](https://esperantopedia.org/uk/grammar/verbs/).

### Правило 7: прислівники
Прислівники закінчуються на *-e* і порівнюються так само, як прикметники: *mia frato kantas pli bone ol mi* — «мій брат співає краще, ніж я». Докладніше: [прислівники](https://esperantopedia.org/uk/grammar/adverbs/).

### Правило 8: прийменники
Після прийменника стоїть основна форма (називний відмінок): *kun la patro* — «з батьком». Систематичний виняток — правило 13, де *-n* після прийменника місця показує напрямок. В українській кожен прийменник вимагає свого відмінка («з батьком», «про книжку», «до будинку»), а в есперанто прийменники не вимагають жодного відмінка: див. [прийменники](https://esperantopedia.org/uk/grammar/prepositions/).

## Загальні правила (правила 9–16)

### Правило 9: читання
Кожне слово читається точно так, як написано. Німих літер немає. Ненаголошені голосні звучать так само чітко, як наголошені: *telefono* читається «те-ле-ФО-но».

### Правило 10: наголос
Наголос завжди падає на передостанній склад: *fa-mi-**li**-o* («фа-мі-ЛІ-о»), *es-pe-**ran**-to* («ес-пе-РАН-то»). В українській наголос вільний, а в есперанто його легко передбачити. Обережно: *familio* — це «родина, сім’я», а не «прізвище»; прізвище мовою есперанто — *familia nomo*.

### Правило 11: складні слова
Складні слова утворюються простим поєднанням слів, причому головне слово стоїть останнім: *vaporŝipo* — «пароплав» (*vapor-* «пара» + *ŝip-* «корабель»). Українське «пароплав» (пара + плав-) побудоване за тим самим принципом. У тексті 1905 року частини слів для тих, хто вчиться, позначено апострофами (*patr'o*), але сьогодні так не пишуть. Докладніше: [словотвір](https://esperantopedia.org/uk/grammar/word-building/).

### Правило 12: заперечення
Одного заперечення в реченні досить. Якщо в реченні є інше заперечне слово, *ne* опускається: *mi neniam vidis* — «я ніколи не бачив», *mi nenion vidis* — «я нічого не бачив». Для українця це головна пастка: українське подвійне заперечення в есперанто неможливе, і «Ніхто не прийшов» — це просто *Neniu venis*. Докладніше: [питання й заперечення](https://esperantopedia.org/uk/grammar/questions-negation/).

### Правило 13: напрямок
Щоб показати рух до місця, слово приймає *-n*: *kie?* — «де?», *kien?* — «куди?»; *tie* — «там», *tien* — «туди»; *mi iras Parizon* — «я їду до Парижа». Сьогодні частіше кажуть *al Parizo*. Українська теж розрізняє «де?» і «куди?» («у будинку» — «у будинок»), лише есперанто робить це одним і тим самим закінченням. Докладніше: [знахідний відмінок](https://esperantopedia.org/uk/grammar/accusative/).

### Правило 14: прийменник je
Кожен прийменник має своє значення. Якщо жоден не підходить, уживають *je*, який власного значення не має: *ĝoji je tio* — «радіти з цього». Знахідний відмінок без прийменника може замінити *je*: *ĝoji tion*.

### Правило 15: іноземні слова
Міжнародні слова набувають есперантського правопису й більше нічого. Запозичується лише основне слово, а спільнокореневі слова утворюються есперантськими закінченнями: *teatro* — «театр», *teatra* — «театральний». Українцеві це дуже допомагає: *teatro*, *telefono*, *universitato* упізнаються одразу.

### Правило 16: апостроф
Кінцеве *-o* іменника та *-a* артикля *la* можна відкинути, замінивши апострофом: *de l' mondo* — «світу» (родовий відмінок). Сьогодні так пишуть майже лише у віршах і піснях.

## Чого 16 правил не описують

Правила написано в 1880-х роках, у традиційному стилі й з європейської точки зору. Коментар PMEG називає уявлення, ніби в есперанто лише 16 правил, поширеним непорозумінням. Ось теми, яких правила майже не торкаються або не торкаються зовсім:

- 45 [корелятивів](https://esperantopedia.org/uk/grammar/correlatives/) (*kiu, tiu, ĉiu…*) та значення префіксів і суфіксів — вони подані в словнику й вправах *Fundamento*;
- порядок слів, загальні запитання з *ĉu* і підрядні речення з *ke* — «що»;
- коли замість *li* чи *ŝi* потрібен зворотний *si*;
- знахідний відмінок у датах і мірах (*lundon* — «у понеділок», *du horojn* — «дві години»);
- який час виражають дієприкметники — це вирішено в постановах Академії есперанто 1967 і 1989 років;
- як суфікси *-ig-* та *-iĝ-* перемикають дієслова між перехідним і неперехідним значенням.

## Де знайти повну граматику

- **PMEG** (*Plena Manlibro de Esperanta Gramatiko*) Бертіла Веннергрена — найповніший безкоштовний довідник, в інтернеті з 1995 року, написаний мовою есперанто. Версія 15.5 вийшла в червні 2024 року.
- **Сам *Fundamento*.** Окрім правил, його *Ekzercaro* («Збірник вправ») і *Universala Vortaro* («Всесвітній словник») показують граматику в дії.
- **Рішення Академії есперанто** — офіційні роз’яснення, наприклад про дієприкметники.
- **Українською мовою** — стаття [«Граматика есперанто»](https://uk.wikipedia.org/wiki/Граматика_есперанто) у Вікіпедії та уроки [нашого курсу](https://esperantopedia.org/uk/learn/).

## Приклади в реченнях

- *La libro estas sur la tablo.* — «Книжка на столі.»
- *Mi vidas du katojn.* — «Я бачу двох котів.»
- *La bluaj floroj estas tre belaj.* — «Сині квіти дуже гарні.»
- *En la klaso estas dudek tri lernantoj.* — «У класі двадцять три учні.»
- *Ŝi skribis al mi longan leteron.* — «Вона написала мені довгого листа.»
- *Hieraŭ mi laboris, hodiaŭ mi ripozas.* — «Учора я працював, сьогодні відпочиваю.»
- *Li kuras rapide.* — «Він біжить швидко.»
- *Ni veturos al la maro per trajno.* — «Ми поїдемо до моря потягом.»
- *Mia avino havas grandan legomĝardenon.* — «У моєї бабусі великий город.»
- *Hodiaŭ neniu venis.* — «Сьогодні ніхто не прийшов.»
- *La infanoj kuris en la parkon.* — «Діти вбігли в парк.»
- *Mi venos je la tria.* — «Я прийду о третій.»

## Часті запитання

### Чи правда, що в есперанто лише 16 правил граматики?
Ні. 16 правил — офіційне ядро, але в них немає порядку слів, корелятивів, вживання *si* та багато чого іншого. Повні граматики на кшталт PMEG займають сотні сторінок.

### Хто написав 16 правил і коли?
Л. Л. Заменгоф, творець есперанто. Вони вперше з’явилися в *Unua Libro* 1887 року, а 1905 року ввійшли до *Fundamento de Esperanto*.

### Чи можна змінити 16 правил?
Ні. Після Булонської декларації (1905) *Fundamento* змінювати не можна. Академія есперанто може додавати слова й ухвалювати рішення, але переписувати правила вона не вправі.

### Чи існує офіційний текст 16 правил мовою есперанто?
Ні. Офіційні тексти написано французькою, англійською, німецькою, російською та польською мовами. Переклади мовою есперанто, наприклад у PMEG, офіційного статусу не мають.

## Джерела

- [Fundamento de Esperanto](https://www.akademio-de-esperanto.org/fundamento/) і його [граматика англійською мовою](https://www.akademio-de-esperanto.org/fundamento/gramatiko_angla.html) — Akademio de Esperanto
- [Gramatiko en la Fundamento, з коментарем](https://bertilow.com/pmeg/aldonoj/fundamenta_gramatiko.html) — PMEG
- [Participoj (рішення 1967 і 1989 років)](https://www.akademio-de-esperanto.org/decidoj/participoj.html) — Akademio de Esperanto
- [Apostrofo: звичайне вживання](https://bertilow.com/pmeg/gramatiko/apostrofo/normala_uzo.html) — PMEG
- [Граматика есперанто](https://uk.wikipedia.org/wiki/Граматика_есперанто), [Булонська декларація](https://uk.wikipedia.org/wiki/Булонська_декларація), [Unua Libro](https://uk.wikipedia.org/wiki/Unua_Libro) — Вікіпедія
- [Fundamento de Esperanto](https://en.wikipedia.org/wiki/Fundamento_de_Esperanto), [Unua Libro](https://en.wikipedia.org/wiki/Unua_Libro), [Plena Manlibro de Esperanta Gramatiko](https://en.wikipedia.org/wiki/Plena_Manlibro_de_Esperanta_Gramatiko) — Вікіпедія англійською мовою