# Ім’я мовою есперанто: Іван — Johano, Петро — Petro

Source: https://esperantopedia.org/uk/tools/names/
Language: uk
Updated: 2026-10-30

> Як буде твоє ім’я мовою есперанто: Іван — Johano, Петро — Petro, Павло — Paŭlo. Список із пошуком і правила запису будь-якого імені латиницею.

Більшість есперантистів просто лишають своє ім’я як є — *Ana*, *Tomasz*, *Keiko* — і пишуть його так, як заведено в їхній мові; в есперантському тексті це означає латиницею. Багато поширених імен мають і **традиційну форму есперанто**, утворену, як будь-який іменник, закінченням *-o*: *Johano* (Іван), *Petro* (Петро), *Aleksandro* (Олександр). Знайди своє ім’я в списку нижче.

<!--names-->

## Як перетворити своє ім’я на есперантське

**Запиши своє ім’я так, як воно звучить, літерами есперанто й додай закінчення іменника *-o*: *Mia nomo estas Johano* — «Мене звати Іван».** Ім’я можна й лишити без змін: *Mia nomo estas Ivan* теж правильно. PMEG, основний довідник із граматики есперанто, каже, що ім’я можна лишити в первісному вигляді або повністю пристосувати й що жоден зі способів не годиться для кожної ситуації.

Дій так:

1. **Пошукай традиційну форму** в списку вище. Поширені імена мають усталені форми есперанто.
2. **Інакше запиши ім’я за звучанням.** Одна літера есперанто на один звук ([алфавіт](https://esperantopedia.org/uk/learn/alphabet/)), наприклад *Yosiko* → *Joŝiko* і *Elisabeth* → *Elizabeto*. Як набирати ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝ і ŭ, розказано на тій самій сторінці. Правила запису українських імен — нижче, у розділі «Українські імена мовою есперанто».
3. **Додай *-o*, якщо ім’я має працювати як іменник есперанто.** Повністю пристосоване ім’я прочитає будь-хто, хто вивчив есперанто, і воно приймає всі закінчення, зокрема [знахідного відмінка](https://esperantopedia.org/uk/grammar/accusative/): *Mi konas Johanon.* — «Я знаю Івана».

### Приклади усталених форм

| Есперанто | Те саме ім’я в інших мовах | Примітка |
|---|---|---|
| *Johano* | Іван, Йоан; John, Jean, Johannes, Juan, Jan | Чоловіче ім’я єврейського походження |
| *Petro* | Петро; Peter, Pierre, Pedro, Piotr | Чоловіче ім’я грецького походження |
| *Ludoviko* | Людвік, Людовік; Louis, Ludwik, Ludwig, Luis | Перше ім’я Заменгофа: *Ludoviko Lazaro Zamenhof* ([біографія](https://esperantopedia.org/uk/about/zamenhof/)) |
| *Mario* | Марія; Mary, Maria, Marie; також Маріо, Mario, Marius | ReVo наводить жіноче ім’я (наприклад, Марія, мати Ісуса) і чоловіче ім’я латинського походження |
| *Anno* | Ганна, Анна; Anne, Anna, Ana | Жіноче ім’я; форма з Fundamento, пишуть і *Anna* |
| *Elizabeto* | Єлизавета; Elizabeth, Élisabeth | Жіноче ім’я; форма з Fundamento, пишуть і *Elizabeta* |

### Жіночі імена: -o, -a чи -ino

Жіночі імена від самого початку отримували закінчення *-o*: PMEG зазначає, що сам Fundamento вживає *Anno*, *Mario*, *Klaro* і *Sofio*, і називає це зразком. Імена на *-a*, як-от *Maria* й *Anna*, поширені, і PMEG каже, що їх слід принаймні терпіти. Проблем немає, коли первісне ім’я вже закінчується на *-a*, бо тоді ім’я вважається непристосованим. Для українських жіночих імен на «-а» і «-я» (Ганна, Марія, Олена) це зручно: у латинському записі вони вже закінчуються на *-a*.

Суфікс *-in-* зазвичай не потрібен. Він допомагає, коли ім’я спільне з чоловічим: *Mario* буває й чоловічим іменем, тож жінку можуть звати *Mariino* — або просто *Maria*. PMEG радить не вигадувати *-a*, якого немає в оригіналі: *Miriamo*, а не *Miriama*, і *Joŝiko*, а не *Joŝika*.

### Прізвища та закінчення

Часто пристосовують лише ім’я, а прізвище лишається таким, як написано. Знахідне *-n* ставлять лише на пристосоване ім’я: *Mi konas Johanon Smith.* — «Я знаю Джона Сміта». PMEG називає це звичкою, а не правилом. Українське прізвище, що в рідній мові відмінюється (Шевченко — Шевченка, Шевченкові), в есперанто лишається без змін: *Mi konas Taras Ŝevĉenko.* — «Я знаю Тараса Шевченка».

| Твоє ім’я закінчується на… | Як воно приймає знахідний відмінок |
|---|---|
| *-o* (пристосовані імена) | Одразу *-n*: *Mi vidis Johanon.* — «Я бачив Івана». |
| Голосну (без змін) | Одразу *-n*: *Ĉu vi konas Annan?* — «Ти знаєш Анну?» |
| Приголосну (без змін) | Додай *-o* перед *-n* або опусти *-n*, якщо зміст зрозумілий: *Ana vidis Peter.* — «Ана побачила Петера». |
| Спершу стоїть титул | *-n* отримує лише титул: *Mi vidis doktoron Smith.* — «Я бачив доктора Сміта». |

### Коли ім’я краще не змінювати

Лишай ім’я таким, як написано, коли людям треба впізнати його на письмі, наприклад у профілі, під статтею чи в публікації. PMEG каже, що незмінені імена корисні, коли важливе первісне написання, а повністю пристосована форма не завжди впізнавана, якщо ім’я не дуже відоме. Прізвище самого Заменгофа в есперанто лишається без змін.

Ціна незміненого імені — вимова, бо не всі знають, як воно читається твоєю мовою. PMEG радить показувати або первісну вимову, або есперантську й не читати ім’я так, ніби воно з іншої мови. Ім’я в нелатинському письмі зазвичай транслітерують латиницею за офіційною системою або літерами есперанто. Як відрекомендуватися, показують наші [основні фрази](https://esperantopedia.org/uk/phrases/basic/).

## Як в есперанто утворюються імена

- **Традиційні форми закінчуються на -o.** Покоління Заменгофа давало кожному імені закінчення іменника: *Johano*, *Mario* (Марія), *Anno* (Анна). Таку форму побачиш у старих книжках і в перекладі Біблії.
- **Жіночі імена сьогодні часто закінчуються на -a.** Сучасні мовці нерідко пишуть *Maria*, *Anna* чи *Klara* замість *Mario*, *Anno*, *Klaro*, бо закінчення *-a* природно звучить у багатьох мовах, зокрема в українській.
- **Працює й жіночий суфікс -in-.** *Petro* → *Petrino*, *Paŭlo* → *Paŭlino* — жіночі форми чоловічих імен.
- **Написання йде за вимовою.** Ім’я, пристосоване до есперанто, записують літерами есперанто: *Ŝarloto* (Шарлотта), *Ĝorĝo* (Джордж — так ім’я звучить англійською; традиційна форма — *Georgo*).
- **Зменшувальні утворюють суфікси -ĉj- і -nj-.** *Johano* → *Joĉjo*, *Mario* → *Manjo* — приблизно як українські «Іван» → «Івась», «Іванко» і «Марія» → «Марійка», «Маруся». Докладніше — у статті про [суфікси](https://esperantopedia.org/uk/grammar/suffixes/).

Якщо твого імені немає в списку, лиши його як є або пристосуй: запиши літерами есперанто так, як воно вимовляється, і додай *-o*, якщо хочеш, щоб воно працювало як іменник, наприклад у [знахідному відмінку](https://esperantopedia.org/uk/grammar/accusative/): *Mi vidis Borison* («Я бачив Бориса»). Прізвищ не перекладають: вони лишаються такими, як є.

## Українські імена мовою есперанто: відповідники, запис, вимова

**Одна форма есперанто — кілька українських.** Традиційна форма не розрізняє церковного й народного варіанта: *Johano* відповідає й Іванові, і Йоанові; *Georgo* — Юрієві й Георгієві; *Teodoro* — Федорові й Теодорові; *Tomaso* — Хомі й Томасові; *Stefano* — Степанові й Стефанові; *Nikolao* — Миколі й Миколаєві. За потреби завжди можна лишити своє ім’я в латинському записі.

**Закінчення.** Чоловічі імена на -й, -ь і приголосну отримують закінчення *-o*: Андрій — *Andreo*, Сергій — *Sergio*, Євген — *Eŭgeno*, Василь — *Bazilo*, Платон — *Platono*. Жіночі традиційні форми теж закінчуються на *-o*: Ганна — *Anno*, Олена — *Heleno*, Софія — *Sofio*. Марія за традицією — *Mario*, і те саме слово слугує чоловічим іменем Маріо (так записано в *Reta Vortaro*); сьогодні жінки частіше пишуть *Maria*.

### Як записати українське ім’я латиницею

Якщо в імені немає традиційної форми, його записують за звучанням літерами есперанто. Особливості українських літер:

| Українська літера | Есперанто |
|---|---|
| ч | *ĉ* |
| ш | *ŝ* |
| щ | *ŝĉ* |
| ж | *ĵ* |
| х | *ĥ* |
| ц | *c* |
| дж | *ĝ* |
| г | *h* |
| ґ | *g* |
| й | *j* |
| ю | *ju* |
| я | *ja* |
| є | *je* |
| ї | *ji* |
| и, і | *i* |

М’який знак і апостроф не пишуться, решта літер передається за звучанням. Так, в Esperanto-Vikipedio сторінка про Тараса Шевченка називається *Taras Ŝevĉenko*.

Для закордонного паспорта українське ім’я пишуть латиницею за системою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 27 січня 2010 року: ж — *zh*, х — *kh*, ц — *ts*, ч — *ch*, ш — *sh*, щ — *shch*, г — *h*, ґ — *g*, и — *y*, і — *i*. Есперанто передає ті самі звуки літерами *ĵ, ĥ, c, ĉ, ŝ, ŝĉ, h, g, i, i*, тож те саме ім’я в документах і в спільноті есперантистів може виглядати по-різному.

### Літери з «ковпачками» й українська мова

| Літера | Звук | Порівняння з українською |
|---|---|---|
| *ĉ* | [tʃ] | як «ч»: *Ĉingiso* (Чингіз) |
| *ĝ* | [dʒ] | як «дж» у слові «джерело» |
| *ĥ* | [x] | як українське «х»: *Miĥaelo* (Михайло) |
| *ĵ* | [ʒ] | як «ж» |
| *ŝ* | [ʃ] | як «ш» |
| *ŭ* | [w] | нескладове «у», яке українською пишуть «в» наприкінці складу: *aŭ*, *eŭ* |

Усі літери розібрано в статті про [алфавіт есперанто](https://esperantopedia.org/uk/learn/alphabet/). В українських іменах найчастіше підводять п’ять речей:

1. **ŭ — це «в» наприкінці складу.** В українській «в» перед приголосним і наприкінці слова вимовляється як нескладове «у»: Павло — *Paŭlo*, Євген — *Eŭgeno*. Тож *Paŭlo* читається «па́уло». На початку складу перед голосною в есперанто пишуть *v*.
2. **h — це «г», а не «х».** Есперантське *h* — легкий видих, близький до українського «г»: Генріх — *Henriko*, Герман — *Hermano*, Гектор — *Hektoro*, Гуго — *Hugo*. Звук «х» передає літера *ĥ*, а звук «ґ» — літера *g*. Але деякі традиційні форми прийшли з латини й давньогрецької мови та мають *g*: Григорій — *Gregorio*.
3. **c — це «ц».** Цезар — *Cezaro*: перша літера читається як українське «ц», а не «с» і не «к».
4. **j — це «й», а не «ж».** *Jakobo* (Яків), *Jozefo* (Йосип), *Johano* (Іван, Йоан) читаються «яко́бо», «йозе́фо», «йога́но» (з легким *h*). Українське «ж» в есперанто пишеться *ĵ*.
5. **Ударення — завжди на передостанньому складі.** Андрі́й — *Andreo* (ан-ДРЕ-о), Сергі́й — *Sergio* (сер-ҐІ-о), Оле́на — *Heleno* (ге-ЛЕ-но). Знаків наголосу на письмі немає.

Ім’я творця мови мовою есперанто — *Ludoviko Lazaro Zamenhof* (Людвік Лазар Заменгоф); першу книжку про есперанто видано 1887 року у Варшаві російською мовою. Про його життя читай у статті про [Заменгофа](https://esperantopedia.org/uk/about/zamenhof/).

## Часті запитання

### Як буде Іван мовою есперанто?
Традиційна форма імен Іван і Йоан — *Johano*. Можна лишити й своє ім’я в латинському записі, *Ivan*: обидві форми правильні.

### Чи треба перекладати своє ім’я мовою есперанто?
Ні. Більшість есперантистів лишають своє ім’я. Форми імен мовою есперанто традиційні й необов’язкові, як *John* чи *Jean* для Івана.

### Чому жіночі імена в есперанто закінчуються на -o?
Спершу кожен іменник, зокрема ім’я, закінчувався на *-o* — граматично нейтральне закінчення. Сьогодні вживають обидва стилі: *Mario* і *Maria* правильні.

### Як буде Марія мовою есперанто?
Традиційна форма — *Mario*, але сьогодні багато жінок пишуть *Maria*. Чоловіче ім’я Маріо мовою есперанто теж *Mario*: одне слово слугує для обох.

### Як сказати «мене звати» мовою есперанто?

Скажи *Mia nomo estas Ana.* або *Mi nomiĝas Ana.* — «Мене звати Ана». / «Я називаюся Ана». Обидва варіанти правильні, ім’я може бути твоїм власним або його формою мовою есперанто. Інші привітання — на сторінці [основних фраз](https://esperantopedia.org/uk/phrases/basic/).

### Чи треба додавати -o до свого імені?

Лише якщо хочеш, щоб воно поводилося як іменник есперанто, наприклад щоб поставити знахідне *-n*. Незмінені імена теж правильні. Ім’я на голосну може приймати *-n* одразу (*Annan*), а ім’я на приголосну — *-on* або лишитися як є, якщо зміст зрозумілий.

### Як записати своє ім’я літерами есперанто?

Пиши кожен звук однією літерою есперанто, як у *Joŝiko* (з *Yosiko*), замінюючи літери, яких в есперанто немає, як-от *w*, *y*, *q* і *x*, звуками, які вони передають. Альтернатива — лишити первісне написання або повністю пристосувати ім’я з *-o*, як *Elizabeto* для Elisabeth. Для українських імен див. розділ «Українські імена мовою есперанто» вище.

## Джерела

- Імена та їхні відповідники: [Reta Vortaro](https://reta-vortaro.de/) (GPL 2.0) і [Wiktionary](https://en.wiktionary.org/wiki/Category:Esperanto_given_names) (CC BY-SA 4.0). Українські форми імен звірено з українськими перекладами в Reta Vortaro; помилкові виправлено.
- Відповідники, яких немає в Reta Vortaro: звична українська форма кожного імені, звірена з українською Вікіпедією. *Aleksio* (Олексій) не є реєстровим словом Reta Vortaro; цю форму вживають приклади в Reta Vortaro та Вікіпедія есперанто ([Aleksio Savrasov](https://eo.wikipedia.org/wiki/Aleksio_Savrasov)).
- Статті Reta Vortaro: [Johano](https://reta-vortaro.de/revo/art/johan.html), [Petro](https://reta-vortaro.de/revo/art/petr.html), [Ludoviko](https://reta-vortaro.de/revo/art/ludovik.html), [Mario](https://reta-vortaro.de/revo/art/mari.html)
- [PMEG: Propraj nomoj](https://bertilow.com/pmeg/gramatiko/propraj_nomoj/index.html), особливо [35.1 Nomspecoj](https://bertilow.com/pmeg/gramatiko/propraj_nomoj/nomspecoj.html), [35.2 Ne-esperantigitaj nomoj](https://bertilow.com/pmeg/gramatiko/propraj_nomoj/ne-esperantigitaj.html) і [35.3 Esperantigitaj nomoj](https://bertilow.com/pmeg/gramatiko/propraj_nomoj/esperantigitaj.html) (CC BY-SA 4.0)
- [Транслітерація української мови латиницею — Вікіпедія](https://uk.wikipedia.org/wiki/Транслітерація_української_мови_латиницею)
- [Постанова Кабінету Міністрів України № 55 від 27 січня 2010 року «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею»](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-2010-%D0%BF)
- [Taras Ŝevĉenko — Vikipedio](https://eo.wikipedia.org/wiki/Taras_%C5%9Cev%C4%89enko)