Ім’я мовою есперанто: Іван — Johano, Петро — Petro

Більшість есперантистів просто лишають своє ім’я як є — Ana, Tomasz, Keiko — і пишуть його так, як заведено в їхній мові; в есперантському тексті це означає латиницею. Багато поширених імен мають і традиційну форму есперанто, утворену, як будь-який іменник, закінченням -o: Johano (Іван), Petro (Петро), Aleksandro (Олександр). Знайди своє ім’я в списку нижче.

#Як перетворити своє ім’я на есперантське

Запиши своє ім’я так, як воно звучить, літерами есперанто й додай закінчення іменника -o: Mia nomo estas Johano — «Мене звати Іван». Ім’я можна й лишити без змін: Mia nomo estas Ivan теж правильно. PMEG, основний довідник із граматики есперанто, каже, що ім’я можна лишити в первісному вигляді або повністю пристосувати й що жоден зі способів не годиться для кожної ситуації.

Дій так:

1. Пошукай традиційну форму в списку вище. Поширені імена мають усталені форми есперанто.
2. Інакше запиши ім’я за звучанням. Одна літера есперанто на один звук (алфавіт), наприклад Yosiko → Joŝiko і Elisabeth → Elizabeto. Як набирати ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝ і ŭ, розказано на тій самій сторінці. Правила запису українських імен — нижче, у розділі «Українські імена мовою есперанто».
3. Додай -o, якщо ім’я має працювати як іменник есперанто. Повністю пристосоване ім’я прочитає будь-хто, хто вивчив есперанто, і воно приймає всі закінчення, зокрема знахідного відмінка: Mi konas Johanon. — «Я знаю Івана».

#Приклади усталених форм

#Жіночі імена: -o, -a чи -ino

Жіночі імена від самого початку отримували закінчення -o: PMEG зазначає, що сам Fundamento вживає Anno, Mario, Klaro і Sofio, і називає це зразком. Імена на -a, як-от Maria й Anna, поширені, і PMEG каже, що їх слід принаймні терпіти. Проблем немає, коли первісне ім’я вже закінчується на -a, бо тоді ім’я вважається непристосованим. Для українських жіночих імен на «-а» і «-я» (Ганна, Марія, Олена) це зручно: у латинському записі вони вже закінчуються на -a.

Суфікс -in- зазвичай не потрібен. Він допомагає, коли ім’я спільне з чоловічим: Mario буває й чоловічим іменем, тож жінку можуть звати Mariino — або просто Maria. PMEG радить не вигадувати -a, якого немає в оригіналі: Miriamo, а не Miriama, і Joŝiko, а не Joŝika.

#Прізвища та закінчення

Часто пристосовують лише ім’я, а прізвище лишається таким, як написано. Знахідне -n ставлять лише на пристосоване ім’я: Mi konas Johanon Smith. — «Я знаю Джона Сміта». PMEG називає це звичкою, а не правилом. Українське прізвище, що в рідній мові відмінюється (Шевченко — Шевченка, Шевченкові), в есперанто лишається без змін: Mi konas Taras Ŝevĉenko. — «Я знаю Тараса Шевченка».

#Коли ім’я краще не змінювати

Лишай ім’я таким, як написано, коли людям треба впізнати його на письмі, наприклад у профілі, під статтею чи в публікації. PMEG каже, що незмінені імена корисні, коли важливе первісне написання, а повністю пристосована форма не завжди впізнавана, якщо ім’я не дуже відоме. Прізвище самого Заменгофа в есперанто лишається без змін.

Ціна незміненого імені — вимова, бо не всі знають, як воно читається твоєю мовою. PMEG радить показувати або первісну вимову, або есперантську й не читати ім’я так, ніби воно з іншої мови. Ім’я в нелатинському письмі зазвичай транслітерують латиницею за офіційною системою або літерами есперанто. Як відрекомендуватися, показують наші основні фрази.

#Як в есперанто утворюються імена

• Традиційні форми закінчуються на -o. Покоління Заменгофа давало кожному імені закінчення іменника: Johano, Mario (Марія), Anno (Анна). Таку форму побачиш у старих книжках і в перекладі Біблії.
• Жіночі імена сьогодні часто закінчуються на -a. Сучасні мовці нерідко пишуть Maria, Anna чи Klara замість Mario, Anno, Klaro, бо закінчення -a природно звучить у багатьох мовах, зокрема в українській.
• Працює й жіночий суфікс -in-. Petro → Petrino, Paŭlo → Paŭlino — жіночі форми чоловічих імен.
• Написання йде за вимовою. Ім’я, пристосоване до есперанто, записують літерами есперанто: Ŝarloto (Шарлотта), Ĝorĝo (Джордж — так ім’я звучить англійською; традиційна форма — Georgo).
• Зменшувальні утворюють суфікси -ĉj- і -nj-. Johano → Joĉjo, Mario → Manjo — приблизно як українські «Іван» → «Івась», «Іванко» і «Марія» → «Марійка», «Маруся». Докладніше — у статті про суфікси.

Якщо твого імені немає в списку, лиши його як є або пристосуй: запиши літерами есперанто так, як воно вимовляється, і додай -o, якщо хочеш, щоб воно працювало як іменник, наприклад у знахідному відмінку: Mi vidis Borison («Я бачив Бориса»). Прізвищ не перекладають: вони лишаються такими, як є.

#Українські імена мовою есперанто: відповідники, запис, вимова

Одна форма есперанто — кілька українських. Традиційна форма не розрізняє церковного й народного варіанта: Johano відповідає й Іванові, і Йоанові; Georgo — Юрієві й Георгієві; Teodoro — Федорові й Теодорові; Tomaso — Хомі й Томасові; Stefano — Степанові й Стефанові; Nikolao — Миколі й Миколаєві. За потреби завжди можна лишити своє ім’я в латинському записі.

Закінчення. Чоловічі імена на -й, -ь і приголосну отримують закінчення -o: Андрій — Andreo, Сергій — Sergio, Євген — Eŭgeno, Василь — Bazilo, Платон — Platono. Жіночі традиційні форми теж закінчуються на -o: Ганна — Anno, Олена — Heleno, Софія — Sofio. Марія за традицією — Mario, і те саме слово слугує чоловічим іменем Маріо (так записано в Reta Vortaro); сьогодні жінки частіше пишуть Maria.

#Як записати українське ім’я латиницею

Якщо в імені немає традиційної форми, його записують за звучанням літерами есперанто. Особливості українських літер:

М’який знак і апостроф не пишуться, решта літер передається за звучанням. Так, в Esperanto-Vikipedio сторінка про Тараса Шевченка називається Taras Ŝevĉenko.

Для закордонного паспорта українське ім’я пишуть латиницею за системою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 27 січня 2010 року: ж — zh, х — kh, ц — ts, ч — ch, ш — sh, щ — shch, г — h, ґ — g, и — y, і — i. Есперанто передає ті самі звуки літерами ĵ, ĥ, c, ĉ, ŝ, ŝĉ, h, g, i, i, тож те саме ім’я в документах і в спільноті есперантистів може виглядати по-різному.

#Літери з «ковпачками» й українська мова

Усі літери розібрано в статті про алфавіт есперанто. В українських іменах найчастіше підводять п’ять речей:

1. ŭ — це «в» наприкінці складу. В українській «в» перед приголосним і наприкінці слова вимовляється як нескладове «у»: Павло — Paŭlo, Євген — Eŭgeno. Тож Paŭlo читається «па́уло». На початку складу перед голосною в есперанто пишуть v.
2. h — це «г», а не «х». Есперантське h — легкий видих, близький до українського «г»: Генріх — Henriko, Герман — Hermano, Гектор — Hektoro, Гуго — Hugo. Звук «х» передає літера ĥ, а звук «ґ» — літера g. Але деякі традиційні форми прийшли з латини й давньогрецької мови та мають g: Григорій — Gregorio.
3. c — це «ц». Цезар — Cezaro: перша літера читається як українське «ц», а не «с» і не «к».
4. j — це «й», а не «ж». Jakobo (Яків), Jozefo (Йосип), Johano (Іван, Йоан) читаються «яко́бо», «йозе́фо», «йога́но» (з легким h). Українське «ж» в есперанто пишеться ĵ.
5. Ударення — завжди на передостанньому складі. Андрі́й — Andreo (ан-ДРЕ-о), Сергі́й — Sergio (сер-ҐІ-о), Оле́на — Heleno (ге-ЛЕ-но). Знаків наголосу на письмі немає.

Ім’я творця мови мовою есперанто — Ludoviko Lazaro Zamenhof (Людвік Лазар Заменгоф); першу книжку про есперанто видано 1887 року у Варшаві російською мовою. Про його життя читай у статті про Заменгофа.

#Часті запитання

#Як буде Іван мовою есперанто?

Традиційна форма імен Іван і Йоан — Johano. Можна лишити й своє ім’я в латинському записі, Ivan: обидві форми правильні.

#Чи треба перекладати своє ім’я мовою есперанто?

Ні. Більшість есперантистів лишають своє ім’я. Форми імен мовою есперанто традиційні й необов’язкові, як John чи Jean для Івана.

#Чому жіночі імена в есперанто закінчуються на -o?

Спершу кожен іменник, зокрема ім’я, закінчувався на -o — граматично нейтральне закінчення. Сьогодні вживають обидва стилі: Mario і Maria правильні.

#Як буде Марія мовою есперанто?

Традиційна форма — Mario, але сьогодні багато жінок пишуть Maria. Чоловіче ім’я Маріо мовою есперанто теж Mario: одне слово слугує для обох.

#Як сказати «мене звати» мовою есперанто?

Скажи Mia nomo estas Ana. або Mi nomiĝas Ana. — «Мене звати Ана». / «Я називаюся Ана». Обидва варіанти правильні, ім’я може бути твоїм власним або його формою мовою есперанто. Інші привітання — на сторінці основних фраз.

#Чи треба додавати -o до свого імені?

Лише якщо хочеш, щоб воно поводилося як іменник есперанто, наприклад щоб поставити знахідне -n. Незмінені імена теж правильні. Ім’я на голосну може приймати -n одразу (Annan), а ім’я на приголосну — -on або лишитися як є, якщо зміст зрозумілий.

#Як записати своє ім’я літерами есперанто?

Пиши кожен звук однією літерою есперанто, як у Joŝiko (з Yosiko), замінюючи літери, яких в есперанто немає, як-от w, y, q і x, звуками, які вони передають. Альтернатива — лишити первісне написання або повністю пристосувати ім’я з -o, як Elizabeto для Elisabeth. Для українських імен див. розділ «Українські імена мовою есперанто» вище.

#Джерела

• Імена та їхні відповідники: Reta Vortaro (GPL 2.0) і Wiktionary (CC BY-SA 4.0). Українські форми імен звірено з українськими перекладами в Reta Vortaro; помилкові виправлено.
• Відповідники, яких немає в Reta Vortaro: звична українська форма кожного імені, звірена з українською Вікіпедією. Aleksio (Олексій) не є реєстровим словом Reta Vortaro; цю форму вживають приклади в Reta Vortaro та Вікіпедія есперанто (Aleksio Savrasov).
• Статті Reta Vortaro: Johano, Petro, Ludoviko, Mario
• PMEG: Propraj nomoj, особливо 35.1 Nomspecoj, 35.2 Ne-esperantigitaj nomoj і 35.3 Esperantigitaj nomoj (CC BY-SA 4.0)
• Транслітерація української мови латиницею — Вікіпедія
• Постанова Кабінету Міністрів України № 55 від 27 січня 2010 року «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею»
• Taras Ŝevĉenko — Vikipedio