Esperantopedia

Граматика

Дієслова есперанто: часи, відмінювання та esti

Шість закінчень, жодних особових форм і жодних неправильних дієслів: усю дієслівну систему вміщено в одну таблицю.

Оновлено: 5 хв читання

Дієслова есперанто мають шість закінчень і не змінюються за особою та числом. Mi parolas, vi parolas, ŝi parolas, ili parolas — «я говорю, ти говориш, вона говорить, вони говорять»: одна форма на кожен час. Неправильних дієслів немає, навіть esti — «бути».

В українській дієслово змінюється за особою (говорю, говориш, говорить), числом, у минулому часі ще й за родом (говорив, говорила), а до того ж має доконаний і недоконаний вид. В есперанто нічого з цього немає.

Шість дієслівних закінчень

ЗакінченняНазваПрикладПереклад
-iінфінітивparoli«говорити»
-asтеперішній часmi parolas«я говорю»
-isминулий часmi parolis«я говорив / говорила; я поговорив / поговорила»
-osмайбутній часmi parolos«я говоритиму; я поговорю»
-usумовний спосібmi parolus«я говорив би / говорила б»
-uнаказовий спосіб (наказ, побажання)parolu!«говори!»

Голосні підкоряються закономірності: a — теперішній час, i — минулий, o — майбутній. Ті самі голосні повертаються в дієприкметниках -ant-, -int- і -ont-.

зараз

Повне відмінювання paroli — «говорити»

ОсобаТеперішнійМинулийМайбутнійУмовнийНаказовий
яmi parolasmi parolismi parolosmi parolusmi parolu
тиvi parolasvi parolisvi parolosvi parolusvi parolu
він, вона, воноli, ŝi, ĝi parolasli, ŝi, ĝi parolisli, ŝi, ĝi parolosli, ŝi, ĝi parolusli, ŝi, ĝi parolu
миni parolasni parolisni parolosni parolusni parolu
ви (множина)vi parolasvi parolisvi parolosvi parolusvi parolu
вониili parolasili parolisili parolosili parolusili parolu
люди, хтосьoni parolasoni parolisoni parolosoni parolusoni parolu
Українською (він)говоритьговоривговоритимеговорив бихай говорить

Кожне дієслово мови відмінюється за цією таблицею. Змінюється лише підмет, тому займенник потрібен: сам по собі parolas не каже, хто говорить. Див. займенники. В українській особу видно із закінчення («говорю» — «я»), тому «я» часто опускають; в есперанто mi зазвичай опускати не можна.

Esti — «бути»

ФормаЕсперантоУкраїнською
інфінітивestiбути
теперішнійestasє (часто пропускається)
минулийestisбув, була, були
майбутнійestosбуде, будуть
умовнийestusбув би, була б
наказовийestuбудь!, хай буде
дієприкметникиestanta, estinta, estontaякий є, який був, який буде
  • Mi estas feliĉa. — «Я щасливий / щаслива.»
  • Ili estis hejme. — «Вони були вдома.»
  • Estu trankvila! — «Зберігай спокій!»
  • Estas tri katoj en la ĝardeno. — «У саду є три коти.»

Слово після esti ніколи не приймає закінчення додатка -n: Mi estas instruisto — «Я вчитель». Див. знахідний відмінок. В українській у теперішньому часі «є» зазвичай пропускають («Я вчитель»), а в есперанто estas зазвичай не опускають.

Теперішній, минулий і майбутній час

-as охоплює те, що відбувається зараз, звички й загальні істини. Воно охоплює й стани, що почалися раніше й досі тривають: Mi loĝas ĉi tie tri jarojn. — «Я живу тут три роки».

-is охоплює будь-яке минуле: Mi jam manĝis. — «Я вже поїв». Hieraŭ mi laboris. — «Учора я працював». Воно не розрізняє ні роду, ні виду: mi manĝis — і «я їв», і «я поїв», і «я їла», і «я поїла».

-os — майбутній час: Morgaŭ mi vizitos vin. — «Завтра я відвідаю тебе». Українською про плани часто кажуть у теперішньому часі («Завтра їду до тебе»), а в есперанто зазвичай вживають -os.

У непрямій мові дієслово зберігає час оригінальних слів: Li diris, ke li volas manĝi. — «Він сказав, що хоче їсти» (дослівно «хоче»). В українській так само.

Умовний спосіб -us

-us описує уявне або нереальне, без жодного зв’язку з часом. У реченнях з «якби» про уявне обидві частини мають -us:

  • Se mi havus tempon, mi venus. — «Якби я мав час, я б прийшов.»
  • Mi ŝatus kafon. — «Я хотів би кави.»
  • Ĉu vi povus helpi min? — «Чи не могли б ви мені допомогти?»

Для реальних можливостей вживай звичайні часи: Se pluvos, mi restos hejme. — «Якщо буде дощ, я залишуся вдома». Есперанто вживає майбутній час в обох частинах. Українське «би» вживають із дієсловом у формі минулого часу, тож вона змінюється за родом («хотів би», «хотіла б»), а -us одне для всіх: mi ŝatus — і «я хотів би», і «я хотіла б».

Наказовий спосіб -u: накази, побажання, «ходімо»

-u показує, чого хтось хоче, про що просить або що наказує:

  • Venu! — «Прийди!»
  • Ni iru! — «Ходімо!»
  • Li atendu. — «Хай зачекає.»
  • Mi volas, ke vi venu. — «Я хочу, щоб ви прийшли.»
  • Ĉu ni iru? — «Підемо?»

Ввічливе «будь ласка» — це bonvolu плюс інфінітив: Bonvolu sidiĝi. — «Сідайте, будь ласка».

Форма на -u охоплює й українські «хай», «нехай», «давай(те)»: Li atendu — «Хай зачекає», Ni iru — «Давайте підемо».

Складені часи коротко

Esti плюс дієприкметник дає тонші часові відтінки та пасив:

ФормаПрикладПереклад
estas + -intaMi estas manĝinta.«Я вже поїв (їсти закінчив).»
estis + -intaMi estis manĝinta, kiam li venis.«Я вже поїв, коли він прийшов.»
estas + -itaLa pordo estas fermita.«Двері зачинено.»
estis + -ita + deLa letero estis skribita de Anna.«Лист було написано Анною.»

PMEG радить у більшості випадків вживати прості форми. Подробиці — на сторінці про дієприкметники.

Перехідні й неперехідні дієслова: -ig- та -iĝ-

Кожен дієслівний корінь або перехідний (бере додаток), або неперехідний. Fermi — «зачиняти» перехідне: Mi fermas la pordon. — «Я зачиняю двері». Щоб сказати «двері зачиняються», додай -iĝ-: La pordo fermiĝas.

-ig- діє навпаки й означає «спричиняти»: morti — «помирати» → mortigi — «убивати». Обидва суфікси можуть приєднуватися до одного кореня: sidi — «сидіти», sidiĝi — «сісти», sidigi — «садовити (когось)». Докладніше — на сторінках про суфікси та -ig- та -iĝ-. Українське «-ся» часто відповідає -iĝ-, але не завжди.

Вид, рід і число: чого в есперанто немає

Українське «читав» і «прочитав» — це два види одного дієслова, а «читав» і «читала» — два роди. В есперанто mi legis означає все це водночас. Коли треба показати завершеність, початок чи тривалість, є окремі засоби:

  • початок дії передає префікс ek-: ekdormi — «заснути»;
  • тривалість — суфікс -ad-: legadi — «читати й читати»;
  • завершений результат — слово jam «вже» або дієприкметник: Mi estas manĝinta — «Я вже поїв».

Приклади в реченнях

  • Mi legas libron. — «Я читаю книжку.»
  • Hieraŭ mi legis la tutan tagon. — «Учора я читав цілий день.»
  • Morgaŭ mi legos la novan ĉapitron. — «Завтра я прочитаю новий розділ.»
  • Kiam vi telefonis, mi kuiris. — «Коли ти зателефонував, я готував.»
  • Mi ŝatus legi pli ofte. — «Я хотів би читати частіше.»
  • Se mi estus vi, mi ne farus tion. — «Якби я був тобою, я б цього не зробив.»
  • Legu laŭte, mi petas! — «Читай уголос, будь ласка!»
  • Ni iru al la biblioteko! — «Ходімо до бібліотеки!»
  • Mi deziras, ke vi estu feliĉa. — «Я хочу, щоб ти був щасливим.»
  • Mi ne komprenas la demandon. — «Я не розумію запитання.»

Часті запитання

Скільки часів в есперанто?

Три прості часи: теперішній -as, минулий -is і майбутній -os. Додай умовний спосіб -us, наказовий -u та інфінітив -i — і маєш усі шість дієслівних закінчень.

Чи є в есперанто неправильні дієслова?

Ні. Кожне дієслово, зокрема esti — «бути», havi — «мати» й iri — «іти», має ті самі шість закінчень. На відміну від української («іду — ішов — піду», «є — був — буде»), корінь ніколи не змінюється.

Як сказати «ходімо» мовою есперанто?

Вживай ni з формою на -u: Ni iru! — «Ходімо!», Ni manĝu! — «Давайте поїмо!».

Як заперечити дієслово?

Постав ne перед ним: Mi ne komprenas. — «Я не розумію». Докладніше — на сторінці про запитання й заперечення.

Чи є в есперанто тривалий час на кшталт англійського «I am eating»?

Mi manĝas означає і «я їм», і «я зараз їм». Складена форма на кшталт mi estas manĝanta існує, але потрібна рідко. Українська теж обходиться одним «я їм».

Джерела

Якщо Esperantopedia тобі допомогла, ти можеш підтримати її.