Цитати Заменгофа: відомі слова творця есперанто

Найвідоміші слова Л. Л. Заменгофа походять із його вступних промов на перших восьми Всесвітніх конгресах есперанто (1905–1912), його Декларації гомаранізму 1913 року та листів. Нижче наведено 16 з них есперантською, з нашим власним українським перекладом і посиланням на джерело. Кожну цитату звірено слово в слово з текстами Заменгофа, які є суспільним надбанням (він помер 1917 року); […] позначає пропуск. Unua Libro 1887 року була російською, тому її передмову цитовано в його власній пізнішій есперантській версії; там, де есперантське формулювання не його, ми про це зазначаємо. Про його життя див. Заменгоф.

#Мова та її призначення

La diferenco de la lingvoj prezentas la esencon de la diferenco kaj reciproka malamikeco de la nacioj […]

— «Відмінність мов становить сутність відмінності та взаємної ворожнечі між націями […]» Передмова до Unua Libro, 1887 (текст).

Por ke lingvo estu tutmonda, ne sufiĉas nomi ĝin tia.

— «Щоб мова була всесвітньою, недостатньо так її назвати.» Девіз на титульній сторінці першої Unua Libro, Варшава, 1887. Книга була російською (оригінал); есперантське формулювання належить Адамові Закжевському, Universo, 1910 (текст). Деякі збірки друкують internacia замість tutmonda.

[…] estas plej necesa antaŭ ĉio unu kondiĉo: la ekzistado de klare difinita, neniam tuŝebla kaj neniam ŝanĝebla Fundamento de la lingvo.

— «[…] понад усе потрібна одна умова: існування чітко визначеного Fundamento мови, якого ніколи не можна торкатися й ніколи не можна змінювати.» Передмова до Fundamento de Esperanto, липень 1905 року (текст).

#Нейтральність і рівність народів

[…] hodiaŭ inter la gastamaj muroj de Bulonjo-sur-Maro kunvenis ne francoj kun angloj, ne rusoj kun poloj, sed homoj kun homoj.

— «[…] сьогодні в гостинних стінах Булонь-сюр-Мер зібралися не французи з англійцями, не росіяни з поляками, а люди з людьми.» Вступна промова, перший Всесвітній конгрес, серпень 1905 року (текст). Відлунює в назві історії конгресів Зіко ван Дейка Sed homoj kun homoj (UEA, 2005). Див. Всесвітній конгрес есперанто.

Rompu, rompu la murojn inter la popoloj, donu al ili la eblon libere konatiĝi kaj komunikiĝi sur neŭtrala fundamento […]

— «Зламайте, зламайте мури між народами, дайте їм можливість вільно знайомитися та спілкуватися на нейтральній основі […]» Женева, 1906 рік, після того як він описує різанину в рідному Білостоці (текст).

Sur neŭtrala lingva fundamento, / Komprenante unu la alian, / La popoloj faros en konsento / Unu grandan rondon familian.

— «На нейтральній мовній основі, / розуміючи одне одного, / народи складуть у злагоді / одне велике родинне коло.» Третя строфа вірша La Espero, 1890 рік (текст); Заменгоф сам процитував її в кембриджській промові 1907 року. Цей вірш — неофіційний гімн, див. прапор і символи.

La interna ideo de Esperanto […] estas: sur neŭtrala lingva fundamento forigi la murojn inter la gentoj kaj alkutimigadi la homojn, ke ĉiu el ili vidu en sia proksimulo nur homon kaj fraton.

— «Внутрішня ідея есперанто […] полягає в тому, щоб на нейтральній мовній основі усунути мури між народами та привчити людей бачити в ближньому лише людину й брата.» Краків, 1912 рік (текст).

[…] forigi unu fojon por ĉiam la ĉefan kaŭzon de la militoj, la barbaran restaĵon el la plej antikva antaŭcivilizacia tempo, la regadon de unuj gentoj super aliaj gentoj.

— «[…] усунути раз і назавжди головну причину воєн, варварський пережиток найдавнішої доцивілізаційної доби — панування одних народів над іншими.» Кінець Post la Granda Milito. Alvoko al la diplomatoj, написаного 1915 року, під час Першої світової війни (текст).

#Гомаранізм

Заменгоф опублікував Deklaracio pri Homaranismo 1913 року як «моє суто приватне переконання», окремо від есперанто. Вона починається словами Mi estas homarano — «Я — homarano». Докладніше в статті про гомаранізм.

Mi estas homo, kaj la tutan homaron mi rigardas kiel unu familion.

— «Я — людина, і все людство вважаю однією родиною.» Пункт I (текст).

Mi vidas en ĉiu homo nur homon, kaj mi taksas ĉiun homon nur laŭ lia persona valoro kaj agoj.

— «У кожній людині я бачу лише людину й оцінюю кожного лише за його особистою гідністю та вчинками.» Пункт II (той самий текст).

#Про себе та свою роль

Lingvo Internacia kiel ĉiu nacia estas komuna propraĵo; la aŭtoro forlasas por ĉiam ĉiujn personajn rajtojn al ĝi.

— «Міжнародна мова, як і кожна національна, є спільною власністю; автор назавжди відмовляється від усіх особистих прав на неї.» Примітка на сторінці 2 Unua Libro (1887), російською (оригінал); есперантське формулювання належить Йоганнесові Дітерле (текст).

Mi ne volas esti kreinto de l’ lingvo, mi volas nur esti iniciatoro.

— «Я не хочу бути творцем мови, я хочу бути лише її ініціатором.» Передмова до Dua Libro, 1888 рік (текст).

Memoru, ke Esperanto estas nenies propraĵo, ke la esperantistoj havas plenan rajton fari kun ĝi ĉion, kion ili volas, se ili nur faros ĝin singarde, lojale kaj interkonsente.

— «Пам’ятайте, що есперанто — нічия власність, що есперантисти мають повне право робити з ним усе, що захочуть, аби лише робили це обережно, лояльно й за згодою.» Дрезден, серпень 1908 року (текст).

Nomu min per mia nomo, nomu min fondinto de la lingvo, aŭ kiel vi volas, sed mi petas vin, ne nomu min plu „majstro“ […]

— «Називайте мене на ім’я, називайте засновником мови чи як завгодно, але прошу вас, не називайте мене більше „майстром“ […]» Краків, серпень 1912 року, 25-та річниця (текст).

#Вісім промов на конгресах, 1905–1912

Заменгоф відкривав кожен із перших восьми конгресів. Частина IV Originala Verkaro містить усі вісім і ще дев’ять інших виступів.

#Листи

Oni edukadis min kiel idealiston; oni min instruis, ke ĉiuj homoj estas fratoj, kaj dume sur la strato kaj sur la korto, ĉio ĉe ĉiu paŝo igis min senti, ke homoj ne ekzistas: ekzistas sole rusoj, poloj, germanoj, hebreoj k.t.p.

— «Мене виховували ідеалістом; мене вчили, що всі люди — брати, а тим часом на вулиці й на подвір’ї все на кожному кроці змушувало мене відчувати, що людей не існує: існують лише росіяни, поляки, німці, євреї тощо.» Лист до Н. Боровка, 1890-ті роки, надрукований 1896 року; есперантський текст — переклад В. Гернета з російської (текст).

Se mi ne estus hebreo el la ghetto, la ideo pri la unuigo de la homaro aŭ tute ne venus al mi en la kapon, aŭ ĝi neniam tenus min tiel obstine en la daŭro de mia tuta vivo.

— «Якби я не був євреєм із ґетто, ідея об’єднання людства або взагалі не прийшла б мені в голову, або ніколи не тримала б мене так уперто протягом усього мого життя.» Приватний лист до Альфреда Мішо, 21 лютого 1905 року (текст). У постскриптумі він просить Мішо сказати, що називає себе Ruslanda hebreo, «російським євреєм».

#Часто приписують, але в його текстах не знайдено

Vikicitaro наводить ці вислови під ім’ям Заменгофа, не називаючи тексту-джерела. Ми переглянули Originala Verkaro 1929 року (зокрема 140 листів), Fundamenta Krestomatio, Dua Libro і повний текст Vikifontaro, але жодного з цих формулювань не знайшли:

• Kiam la popoloj povos interkompreniĝi, ili ĉesos malami unu la alian. — «Коли народи зможуть порозумітися, вони перестануть ненавидіти один одного.» Сам Заменгоф відкидав цей простий погляд (див. нижче).
• Mi forĝis, kiel forĝisto aŭ seruristo, la ŝlosilon de l’mondo. — «Я викував, як коваль або слюсар, ключ до світу.» Найближчий текст — лист до Боровка, де він задумує мову як «ключ» (ŝlosilo), що дає змогу читачеві, який її не вивчав, зрозуміти лист.

#Часті запитання

#Яка найвідоміша цитата Заменгофа?

Імовірно, рядок із промови в Булонь-сюр-Мер 1905 року: не французи з англійцями, не росіяни з поляками, «а люди з людьми» (sed homoj kun homoj).

#Що Заменгоф розумів під «внутрішньою ідеєю» есперанто?

У своїй останній офіційній промові на конгресі (Краків, 1912) він визначив її як усунення мурів між народами на нейтральній мовній основі, щоб кожен бачив у ближньому лише людину й брата. Він сказав, що вона не зобов’язує жодного окремого есперантиста.

#Чи вважав Заменгоф, що спільна мова припинить ненависть?

Ні. У Женеві 1906 року він сказав: «ми не віримо, що нейтральна основа зробить із людей ангелів» (ni ne kredas, ke neŭtrala fundamento faros el la homoj anĝelojn, текст). 1915 року він написав, що з вільних і рівних людей легко зробити братів, але неможливо, коли одні вважають себе законними володарями над іншими (Post la Granda Milito, текст).

#Джерела

• L. L. Zamenhof, Originala Verkaro, ред. Johannes Dietterle, 1929, у Vikifontaro: передмови (частина I), статті й тексти про гомаранізм (III), промови (IV), листи (V), вірші (VI)
• Fundamenta Krestomatio і Dua Libro de l' Lingvo Internacia, Project Gutenberg
• Adam Zakrzewski, Historiaj detaloj, Universo 1910 (девіз на титульній сторінці); Д-ръ Эсперанто, Международный языкъ, 1887, титульна сторінка і сторінка 2, російські Вікіджерела
• Zamenhof, лист до Alfred Michaux, 21 лютого 1905 року, Vikifontaro, за A. Korĵenkov, Homarano, 2011
• A. Korĵenkov, Zamenhof: The Life, Works and Ideas of the Author of Esperanto, Esperantic Studies Foundation, 2009 (теми промов)
• Vikipedio, Universala Kongreso de Esperanto (Ziko van Dijk, Sed homoj kun homoj, UEA 2005); Vikicitaro, Ludoviko Lazaro Zamenhof