Esperantopedia

Твій обліковий записДрузіПовідомленняНалаштуванняПанель адміністратора

Про есперанто

Unua Libro (1887): перша книга есперанто з поясненнями

Книжечка приблизно на 40 сторінок російською мовою, підписана псевдонімом, започаткувала весь рух есперанто. Ось що в ній було.

Оновлено: 6 хв читання

Unua Libro («Перша книга») — це книжечка, у якій Л. Л. Заменгоф уперше представив есперанто. Вона вийшла у Варшаві російською мовою 26 липня 1887 року під псевдонімом Doktoro Esperanto і налічувала близько 40 сторінок. У ній були довга передмова, вісім карток-обіцянок, граматика з 16 правил і словник із 917 коренів. Заменгоф відмовився від усіх особистих прав на мову, тож і книга, і мова від самого початку є суспільним надбанням.

Ключові факти

Російська назваМеждународный язык. Предисловие и полный учебник — «Міжнародна мова. Передмова й повний підручник»
АвторЛюдвік Лазар Заменгоф під псевдонімом Doktoro Esperanto («Доктор, що сподівається»)
Друкар і видавецьХаїм Кельтер, Варшава
Дата26 липня 1887 року (14 липня за юліанським календарем, яким тоді користувалися в Росії)
Обсяг42 сторінки за підрахунком Корженкова (за даними UEA — 40); на сторінках 41 і 42 лише дозвіл на переклад та адреса автора
ЗмістПередмова, 8 карток-обіцянок, абетка й 16 правил, словник із 917 коренів
Ціна15 копійок, за даними есперантської й польської Вікіпедії
Хто заплативПосаг нареченої Заменгофа, за порадою її батька

Назву Unua Libro книга отримала пізніше, коли 1888 року Заменгоф видав Dua Libro («Другу книгу»). Слово Esperanto стало назвою самої мови близько 1889 року, коли читачі почали називати мову його псевдонімом. 1887 року мова була просто «міжнародною мовою» (lingvo internacia).

Як книга з’явилася друком?

Мова була готова навесні 1885 року, і Заменгоф два роки шукав видавця. Батько його нареченої Клари Сільбернік запропонував оплатити друк з її посагу, і варшавський друкар Хаїм Кельтер погодився. Заручини відбулися 30 березня, а весілля — 9 серпня 1887 року.

Російський цензор спершу схвалив текст 2 червня 1887 року, а вдруге — 26 липня (14 липня за юліанським календарем). Ця друга дата відзначається як день народження есперанто; див. День Заменгофа й День есперанто. Про події до й після виходу книги дізнаєшся з історії есперанто, а про життя автора — з біографії Л. Л. Заменгофа.

Що було в Unua Libro?

За стандартною біографією Олександра Корженкова, російське видання було побудоване так:

СторінкиЧастина
3–30Передмова (Antaŭparolo) — найдовша частина, зі зразками текстів
31–34Вісім відривних карток-обіцянок
35–40«Повний підручник»: абетка й 16 правил, вісім про частини мови й вісім загальних
41Дозвіл перекладати книжечку іншими мовами
42Адреса автора
Окремий аркушВеликий складений аркуш зі словником із 917 коренів, надрукований з обох боків

Передмова: навіщо міжнародна мова?

Заменгоф доводив, що світові потрібна нейтральна друга мова, яка пом’якшувала б конфлікти між народами. Він назвав три перешкоди, яких не подолали попередні проєкти, як-от волапюк: мова має бути досить легкою, щоб її можна було вивчити майже граючи; нею має бути можливо одразу спілкуватися з будь-ким; і треба знайти спосіб подолати байдужість людей, щоб багато хто вчив її разом. Третя перешкода й привела до обіцянки.

Граматика й словник

16 правил — це ті самі правила, що й досі визначають мову: один артикль, іменники на -o, прикметники на -a, дієслівні закінчення за часами, множина -j і закінчення додатка -n. 1905 року вони увійшли до Fundamento de Esperanto («Основи есперанто»), яке Булонська декларація зробила незмінним. Прочитай їх простими словами на сторінці 16 правил граматики есперанто.

Словник у російському виданні мав 917 коренів (Корженков; UEA). Деякі джерела налічують 947 коренів, якщо додати слова зі зразків текстів. Невеликий запас працював, бо афікси множили його; див. словотвір.

Зразки текстів

Передмова показувала мову в дії на шести коротких текстах:

  1. Patro nia — молитва «Отче наш».
  2. Уривок із Біблії — перші вірші першого розділу Книги Буття.
  3. Зразок листа до друга, написаного цілком есперантською, окрім доданого аркуша зі словником, щоб перевірити, чи його можна зрозуміти.
  4. Mia penso — оригінальний вірш Заменгофа.
  5. El Heine' — вірш у перекладі з Генріха Гайне, що починається словами En sonĝo princinon mi vidis — «У сні я бачив принцесу».
  6. Ho, mia kor' — другий оригінальний вірш, що починається словами Ho, mia kor', ne batu maltrankvile — «О, моє серце, не бийся так неспокійно».

Patro nia і текст 1887 року з поясненням можна прочитати на нашій сторінці зі зразками текстів. У зразках частини кожного слова відокремлювали комами, щоб читач, який нічого не знав, міг знайти кожну частину на аркуші зі словником.

Одна деталь показує, як мало змінилося з 1887 року. У книзі питальні слова часу закінчувалися на -an: kian і tian, тепер kiam «коли» і tiam «тоді». Заменгоф змінив їх у додатку до Dua Libro в червні 1888 року; див. корелятиви.

Що за обіцянка була в Unua Libro?

Вісім відривних карток просили читачів підписати обіцянку: Mi, subskribita, promesas ellerni la proponitan de d-ro Esperanto lingvon internacian, se estos montrita, ke dek milionoj personoj donis publike tian saman promeson. — «Я, нижчепідписаний, обіцяю вивчити запропоновану д-ром Есперанто міжнародну мову, якщо буде показано, що десять мільйонів осіб публічно дали таку саму обіцянку.»

Заменгоф бачив проблему: ніхто не хоче вчити мову, якою ніхто не говорить, — і намагався розв’язати її колективним голосуванням. Він пообіцяв надрукувати імена всіх десяти мільйонів окремою книгою. Мети так і не досягли. До 1889 року підписалося близько 1 000 осіб — це 0,01% від мети. Багато хто написав на своїх картках Senkondiĉe («безумовно»), що означало: мову вони вивчать у будь-якому разі. Заменгоф надрукував імена підписантів у кількох списках, останній — 1909 року; одна стаття UEA налічує загалом 21 915 обіцянок.

Що було після Unua Libro?

  • Переклади 1887 року. Кельтер до кінця року надрукував польське, французьке й німецьке видання, кожне для своїх читачів. Джерела розходяться щодо точних дат, тому ми називаємо лише рік.
  • Подальші переклади. Англійські версії вийшли 1888 і 1889 років; стандартним став переклад Richard Geoghegan від 17 січня 1889 року. 1889 року з’явилися переклади івритом, їдишем, шведською та литовською мовами, а 1890-го — данською, болгарською, італійською, іспанською й чеською.
  • Книга Dua Libro, січень 1888 року. «Друга книга» дала читачам тексти самою мовою есперанто, у відповідь на сотні листів, які отримав Заменгоф. Це перша книга, написана цілком цією мовою.
  • Додаток, червень 1888 року. Заменгоф просив критики й пообіцяв «остаточну форму» за рік. Якийсь час він навіть відійшов убік, сподіваючись, що міжнародний конгрес вирішить, якою має бути мова. Запланований конгрес так і не відбувся.
  • Журнал і клуб. Нюрнберзький клуб прихильників світової мови в грудні 1888 року перейшов від волапюка до есперанто, а 1889 року вийшов перший журнал — La Esperantisto.
  • Fundamento, 1905 рік. Перший Всесвітній конгрес есперанто в Булонь-сюр-Мер зробив Fundamento обов’язковою основою мови; воно значною мірою відтворювало Unua Libro.

Де можна прочитати Unua Libro?

Книга належить до суспільного надбання, а скани й транскрипції є у вільному доступі в інтернеті.

  • Оригінальне російське перше видання — скан в Internet Archive, із завантаженням у PDF та EPUB.
  • Польське, французьке й німецьке видання — скани в Internet Archive.
  • Англійською мовою — переклад Richard Geoghegan 1889 року Dr. Esperanto's International Language у Вікіджерелах (англійською); вільний аудіозапис читання є на LibriVox.
  • Російський текст — у російських Вікіджерелах.
  • Лише есперантські уривки — Tekstaro de Esperanto, збірка текстів, містить усі зразки есперантською, у яких давні слова часу на -an осучаснено.

Якщо хочеш вивчити есперанто, а не читати про нього, не починай із цієї книжечки. Скористайся нашим безкоштовним курсом із 12 уроків; Unua Libro — це історичний документ.

Часті запитання

Коли вийшла Unua Libro?

26 липня 1887 року у Варшаві (14 липня за юліанським календарем). Російський цензор уперше схвалив текст 2 червня 1887 року.

Хто написав Unua Libro і чому «Doktoro Esperanto»?

Л. Л. Заменгоф, лікар-окуліст. Він підписався псевдонімом Doktoro Esperanto, «Доктор, що сподівається». Близько 1889 року читачі почали називати мову Esperanto — за псевдонімом автора.

Скільки слів було в Unua Libro?

Словник налічував 917 коренів, за даними Корженкова й UEA. Деякі джерела налічують 947 коренів, якщо додати слова зі зразків текстів. Афікси перетворюють кілька сотень коренів на тисячі слів.

Чи Unua Libro досі відповідає правильному есперанто?

Майже повністю. 16 правил досі чинні. Головна відмінність: питальні слова часу 1887 року закінчувалися на -an, а 1888 року їх змінили на -am.

Що таке картка-обіцянка?

Це картка в книзі, на якій читачі обіцяли вивчити есперанто, якщо те саме пообіцяють іще десять мільйонів осіб. Заменгоф так і не зібрав десяти мільйонів імен, але картки привели перших учнів.

Джерела

Якщо Esperantopedia тобі допомогла, ти можеш підтримати її.