Артикль la в есперанто: коли його вживати

В есперанто є єдиний артикль — la, «означений». Він ніколи не змінюється за родом, числом і відмінком: la domo — «будинок» (той, про який ідеться), la domoj — «будинки», la domojn — «будинки» (як додаток). Неозначеного артикля немає: domo означає «якийсь будинок» або просто «будинок».

Про це говорить правило 1 з 16 правил; воно навіть дозволяє початківцям спершу пропускати la. На практиці його вживає кожен, хто вільно говорить, а вживання близьке до англійського «the». Для українця артикль — найнезвичніше місце граматики: в українській його немає.

#Як українська обходиться без артикля

Українська виражає означеність іншими засобами: порядком слів і вказівними словами. Порівняй: «До кімнати увійшов чоловік» (якийсь, новий для слухача) і «Чоловік увійшов до кімнати» (той, про кого вже йшлося). В есперанто цю різницю показує артикль:

• Viro eniris en la ĉambron. — «До кімнати увійшов чоловік.»
• La viro eniris en la ĉambron. — «Чоловік увійшов до кімнати.»

Проста перевірка: якщо в українському реченні можна сказати «цей» або «той самий» і зміст збережеться, перед іменником, найімовірніше, потрібен la.

#Коли вживати la

Став la, коли слухач знає, про яку саме річ ідеться. PMEG зводить значення до формули «ти знаєш, яку саме я маю на увазі».

Назви мов на кшталт la angla — це скорочення від la angla lingvo, «англійська мова». Тому їм потрібен la, хоча в українській артикля немає: Mi parolas la ukrainan — «Я розмовляю українською».

#Коли la не потрібен

• Щось нове чи невідоме. Hundo bojas. — «Собака гавкає.» (якась собака)
• З іншими визначниками. Mia, tiu, ĉiu та подібні слова вже роблять іменник означеним: mia libro — «моя книжка», tiu domo — «той будинок». Ніколи не кажи la mia libro чи la tiu domo.
• Більшість власних імен. Petro, Londono, Japanio — і сам Esperanto: Mi lernas Esperanton. — «Я вчу есперанто.»
• Речі загалом. Mi trinkas kafon. — «Я п’ю каву.» Порівняй: La kafo estas varma. — «Кава гаряча» (ця конкретна кава).

Присвійний займенник з la може стояти самостійно й означати «мій», «твій» і так далі: Via aŭto estas ruĝa, la mia estas blua. — «Твоя машина червона, моя синя.» Див. займенники.

#Коли йдеться про вид загалом

Щоб сказати про вид чи тип загалом, в есперанто є три способи:

• Ĉevalo estas besto. — «Кінь — тварина.»
• Ĉevaloj estas bestoj. — «Коні — тварини.»
• La ĉevalo estas utila besto. — «Кінь — корисна тварина.»

За даними PMEG, найчастіше трапляється форма без la, а la подає весь вид як одну відому особину й звучить офіційніше. Українцеві тут звичніший варіант без артикля: саме він відповідає звичайній українській фразі.

#Особливі випадки

• Частини тіла й одяг. Коли власник очевидний, la замінює присвійний займенник: Li levis la manon. — «Він підняв руку.» Українська чинить так само: «підняв руку», а не «підняв свою руку».
• «Усі» з відомої групи. La gastoj eksidis. — «Гості сіли» (усі).
• Імена правителів. La стоїть після імені: Karolo la Granda — «Карл Великий».

#Скорочена форма l'

Правило 16 дозволяє писати l' замість la. PMEG радить це лише після прийменника, що закінчується на голосну, наприклад de, pri, tra чи je: de l' mondo — «світу», pri l' amo — «про любов».

Пишеться воно окремим словом, а вимовляється разом із прийменником, як одне ціле. Поза віршами й піснями l' трапляється рідко, а в мовленні майже не вживається.

#La й українська мова

Коли потрібно підкреслити «один» або «якийсь», використовуй unu чи iu: Iu viro telefonis. — «Телефонував якийсь чоловік.» Див. корелятиви.

#Типові помилки українців

• Артикль не ставлять узагалі. Фраза лишається зрозумілою, а правило 1 навіть допускає це для початківців, але мовлення звучить неприродно: Hundo estis nigra після Mi vidis hundon має бути La hundo estis nigra.
• Артикль ставлять перед кожним іменником. Для речей загалом і для власних імен він не потрібен: Mi amas kafon, а не Mi amas la kafon, якщо йдеться про каву взагалі.
• Артикль ставлять перед присвійним чи вказівним словом. Mia libro, tiu domo — без la.

#Приклади в реченнях

• La suno brilas. — «Сонце світить.»
• Mi aĉetis libron. La libro estas tre interesa. — «Я купив книжку. Ця книжка дуже цікава.»
• Ĉu vi vidis la ŝlosilojn? — «Ти бачив ключі?»
• Hundoj estas fidelaj bestoj. — «Собаки — вірні тварини.»
• La hundo estas fidela besto. — «Собака — вірна тварина.»
• Mi ŝatas muzikon. — «Я люблю музику.»
• Esperanto estas facila lingvo. — «Есперанто — легка мова.»
• La esperanta lingvo naskiĝis en 1887. — «Мова есперанто з’явилася 1887 року.»
• Mi loĝas en la ĉefurbo de Pollando. — «Я живу в столиці Польщі.»

#Часті запитання

#Чи є в есперанто неозначений артикль?

Ні. Іменник без la — неозначений: libro — «книжка» (якась). Щоб підкреслити «один» чи «якийсь», уживай unu або iu.

#Чи змінюється la у множині або в знахідному відмінку?

Ні. La ніколи не приймає -j чи -n: la grandajn domojn — «великі будинки» (як додаток). Змінюються лише іменник і його прикметники, як пояснено на сторінці про іменники й прикметники.

#Що означає l' в есперанто?

Це скорочене la, дозволене правилом 16. Воно трапляється переважно у віршах і піснях, після прийменників на кшталт de чи pri: de l' mondo — «світу».

#Чи кажуть «la Esperanto»?

Ні. Esperanto — власна назва: Mi parolas Esperanton. — «Я розмовляю есперанто.» Назви мов із закінченням -a беруть артикль: la angla — «англійська».

#Джерела

• Fundamento de Esperanto, правила 1 і 16 (англійською) — Akademio de Esperanto
• PMEG про la: основні правила, окремі особини, відомі речі, види, особливі вживання, власні назви
• Apostrofo: звичайне вживання — PMEG
• Артикль — Вікіпедія
• Esperanto grammar — Вікіпедія англійською мовою