Література есперанто: оригінальні твори й переклади

Література есперанто — це твори, які від 1887 року пишуть і перекладають есперантською. До неї входять оригінальна поезія, романи й драматургія — Кальмана Калочаї, Юліо Баґі, Вільяма Олда й інших — та переклади світових класиків: від «Гамлета» (1894) і Біблії (1926) до «Володаря перснів» (1995–1997). Оцінки загальної кількості назв коливаються від близько 10 000 до понад 25 000; повного підрахунку не існує.

Література мала значення з самого початку. Заменгоф сам перекладав п’єси й оповідання, щоб довести, що мова здатна нести серйозне мистецтво, а не лише листи й розмовники.

#Як починалася література есперанто?

Заменгоф був першим великим автором. До видання мови 1887 року й після нього він багато перекладав, щоб випробувати й збагатити її. Його Hamleto («Гамлет» Шекспіра) вийшов 1894 року. 1903 року він склав Fundamenta Krestomatio — збірку зразкових текстів, видану в Парижі видавництвом Hachette, що десятиліттями слугувала стилістичним еталоном.

Серед перших перекладачів був Антоні Грабовський, чий есперантський переклад польської поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш» (Sinjoro Tadeo) вийшов у Варшаві 1918 року. Заменгоф також написав вірш La Espero, який став гімном руху — див. прапор і символи.

#Що таке будапештська школа?

Між світовими війнами центром літератури есперанто став Будапешт. Журнал Literatura Mondo («Літературний світ») виходив трьома періодами — 1922–1927, 1931–1938 і 1947–1949 — і його редактори встановили нові стандарти для поезії й прози.

Пропозиція Баґі, щоб день народження Заменгофа відзначали й як свято книжки, живе далі як День Заменгофа й День книги есперанто 15 грудня.

#Що таке шотландська школа?

Після 1945 року у Великій Британії з’явилося нове покоління поетів. 1952 року четверо з них — Вільям Олд, Джон Дінвуді, Джон Френсіс і Рето Россетті — видали спільну збірку Kvaropo («Четвірка») в іспанському видавництві Stafeto. Критики називають їх «шотландською школою».

Вільям Олд (William Auld, 1924–2006) вважається найважливішим поетом есперанто. Його довга поема La infana raso («Дитяча раса», 1956) — цикл про історію й майбутнє людства; пізніше він переклав «Володаря перснів». Марджорі Болтон (Marjorie Boulton, 1924–2017), англійська поетеса й дослідниця, видала Kontralte (1955) і біографію Заменгофа.

#Чи висували письменника есперанто на Нобелівську премію?

Так, за повідомленнями тих, хто висував. Есперантський ПЕН-центр і Асоціація письменників есперанто (EVA) повідомили, що висували Вільяма Олда на Нобелівську премію з літератури від 1999 року до його смерті 2006 року; некрологи називають 1999, 2004 і 2006 роки. Після нього Бальдура Раґнарссона (Ісландія) висунули 2007 року, а Марджорі Болтон — від 2008 року до її смерті 2017 року.

Ці твердження поки не можна перевірити незалежно: Нобелівський фонд тримає номінації в таємниці 50 років. Жоден письменник есперанто премії не здобув.

Есперантський ПЕН-центр засновано 1991 року, а 10 вересня 1993 року на конгресі ПЕН у Сантьяго-де-Компостела його прийняли до Міжнародного ПЕН-клубу — це формальне визнання есперанто літературною мовою.

#Які сучасні книжки есперанто найвідоміші?

Загальний огляд англійською дає стандартна довідкова праця — Concise Encyclopedia of the Original Literature of Esperanto Джефрі Саттона (Geoffrey Sutton; Mondial, 2008, 740 сторінок).

#Яке місце в літературі есперанто посідає Україна?

Українські сторінки цієї літератури почалися ще до Першої світової війни: 1913 року в Коломиї Орест Кузьма почав видавати журнал Ukraina Stelo («Українська зірка») — перше українське періодичне видання мовою есперанто. За Ю. Кузьменко (2016), у ньому друкували переклади творів Шевченка, Франка, Стефаника, Лесі Українки й інших письменників; за Vikipedio, одним із завдань було знайомити з українською культурою зарубіжних есперантистів. Про початки українського руху див. історію есперанто.

Багато зробила для зв’язків між двома літературами київська письменниця й перекладачка Надія Гордієнко-Андріанова (1921–1998). Вона очолювала Есперантську комісію при Товаристві дружби та культурних зв’язків із зарубіжними країнами (1968–1973) і редагувала її видання Tra la Soveta Ukrainio («Радянською Україною»). Есперантською вона переклала збірку віршів Лесі Українки Liriko (Київ, 1971) та Ukrainaj popolaj fabeloj («Українські народні казки», Софія, 1983); за Вікіпедією, вона переклала на есперанто й окремі твори Тараса Шевченка та Івана Франка. У зворотному напрямку вона переклала українською роман Тібора Секеля Kumeŭaŭa, la filo de la ĝangalo («Кумевава, син джунглів», Київ, «Веселка», 1989), прозу Шандора Сатмарі (обох авторів згадано вище) і твори Василя Єрошенка.

За Енциклопедією сучасної України, 2008 року в бібліотеці часопису Helianto (його видає Українська Есперанто Асоціація) вийшли книжки перекладів віршів Шевченка й Франка на есперанто. Сучасні українські есперантисти й самі перекладають українську поезію: Петро Паливода (нар. 1959), який пише українською й есперантською, переклав на есперанто вірші Лесі Українки, Олександра Олеся та Василя Симоненка. Про організації, що стоять за цими виданнями, див. організації есперанто.

#Які великі книжки перекладено есперантською?

Переклади виконують дві функції: вони дають читачам доступ до світової літератури однією спільною мовою й випробовують, що здатна виразити сама мова.

Заменгоф завершив переклад Старого Заповіту 1915 року, за два роки до смерті; повна «Лондонська Біблія», що поєднала його переклад із Новим Заповітом комітету, вийшла 1926 року.

#Хто видає книжки есперанто сьогодні?

Видавнича справа есперанто невелика й міжнародна. Помітні видавництва й періодичні видання:

• Stafeto (Ла-Лагуна, Іспанія) — керував нею Хуан Регуло Перес (Juan Régulo Pérez) від 1952 до 1975 року; видала 93 книжки, зокрема поезію Олда й Болтон.
• Flandra Esperanto-Ligo (Антверпен) — книжки та новинний журнал Monato, що виходить від 1980 року.
• Sezonoj (Калінінград) — художня проза, Толкін і журнал La Ondo de Esperanto.
• Mondial (Нью-Йорк) — романи, енциклопедія Саттона й літературний журнал Beletra Almanako (від 2007 року).
• Fonto (Бразилія) — Gerda malaperis! і «Божественна комедія» Донді.
• Всесвітня асоціація есперанто — щомісячний журнал Esperanto, що виходить від 1905 року, і великий каталог книжок. Див. організації есперанто.

#Скільки книжок існує есперантською?

Надійного підрахунку немає. Опубліковані оцінки сильно розходяться:

• Близько 10 000 назв станом на 2000 рік (огляд EBSCO Research).
• Понад 25 000 книжок — цифра, яку часто повторюють, але яка не має джерела.
• У травні 2023 року бібліотеку Гектора Годлера (Hector Hodler Library), що належала UEA, передали Національній бібліотеці Польщі, яка описала її як майже 30 000 книжок, періодичних щорічників і коробок із фотографіями та записами — змішаний підрахунок одиниць, а не лише книжок.
• Відділ планових мов Австрійської національної бібліотеки, заснований 1927 року як Музей есперанто, зберігає близько 45 000 друкованих томів і 4 500 назв періодики, що документують близько 500 планових мов, зокрема есперанто.

Обережний підсумок: есперантською вийшли десятки тисяч назв, з яких кілька тисяч — оригінальні літературні твори.

#Часті запитання

#Чи існує оригінальна література есперанто?

Так. Від 1890-х років письменники видають оригінальну поезію, романи, оповідання й п’єси. Головні автори — Кальман Калочаї, Юліо Баґі, Вільям Олд, Марджорі Болтон і Тревор Стіл.

#Хто найвідоміший письменник есперанто?

Найчастіше називають шотландського поета Вільяма Олда (1924–2006) — за La infana raso (1956) і заявлені номінації на Нобелівську премію. Серед романістів широко читають Юліо Баґі та Іштвана Немере.

#Чи перекладено Біблію есперантською?

Так. Новий Заповіт вийшов 1912 року, а повна Біблія з перекладом Старого Заповіту Заменгофа — 1926 року.

#Чи перекладали українських письменників есперантською?

Так. У журналі Ukraina Stelo (Коломия, від 1913 року), за Ю. Кузьменко, друкували переклади Шевченка, Франка й Стефаника, а Надія Гордієнко-Андріанова переклала й упорядкувала збірку віршів Лесі Українки Liriko (Київ, 1971), переклала Ukrainaj popolaj fabeloj («Українські народні казки», Софія, 1983) і окремі твори Шевченка та Франка; 2008 року вийшли книжки перекладів віршів Шевченка й Франка на есперанто.

#Чи є «Володар перснів» есперантською?

Так. Переклад Вільяма Олда, La Mastro de l' Ringoj, вийшов у 1995–1997 роках, друге видання — 2007 року.

#З якої книжки добре почати читати есперантською?

Gerda malaperis! Клода Пірона (1983) написано для тих, хто вчить мову: кожен розділ додає нову лексику й граматику всередині детективної історії. Її широко використовують на курсах, і її продають у друкованому вигляді. Про книжки, які можна легально читати безкоштовно, див. наш список для читання.

#Джерела

• Вікіпедія (англійською мовою), Kálmán Kalocsay, Julio Baghy, William Auld, Marjorie Boulton, Baldur Ragnarsson, Trevor Steele, Jan Fethke
• Vikipedio, Literatura Mondo, Kvaropo, Stafeto, Gerda malaperis!
• Вікіпедія (англійською мовою), Esperanto PEN Centre, і Vikipedio, Esperanta PEN-Centro
• Index.hr, «Esperantski pisci za Nobelovu nagradu nominirali Williama Aulda», 4 лютого 2003 року
• Вікіпедія (англійською мовою), Bible translations into Esperanto і Translations of The Lord of the Rings
• Project Gutenberg, Fundamenta Krestomatio і Hamleto
• Австрійська національна бібліотека, Department of Planned Languages
• Lustro Biblioteki, UEA library transferred to the National Library of Poland, травень 2023 року
• EBSCO Research Starters, Esperanto
• Geoffrey Sutton, Concise Encyclopedia of the Original Literature of Esperanto, Mondial, 2008
• Україна: Енциклопедія сучасної України, Есперанто; Кузьменко Ю., Соціокультурний феномен есперанто-руху: до історії питання, «Social Work and Education», 2016; Вікіпедія, Есперанто (розділ «Есперанто в Україні»), Гордієнко-Андріанова Надія Миколаївна і Тібор Секель
• Україна: Vikipedio, Ukraina Stelo, Nadija Hordijenko Andrianova, Petro Palivoda і Esperanto en Ukrainio; Вікіпедія (англійською мовою), Nadija Hordijenko Andrianova і Petro Palyvoda