Типові помилки в есперанто: 55 прикладів і як їх виправити

Q: Які помилки в есперанто змінюють зміст речення?

Кілька: lian замість sian (дружина іншого чоловіка, а не своя), -ata замість -ita («зачиняються» замість «зачинені»), пропущене -n напрямку (усередині кімнати замість «у кімнату») і подвійне заперечення (речення стає ствердним).

Q: Як українцеві не сплутати -ig- та -iĝ-?

Спирайся на «-ся»: «двері відчинилися» — La pordo malfermiĝis, «я відчинив двері» — Mi malfermis la pordon. Але не кожному українському «-ся» відповідає -iĝ- («боятися» — timi, «вчитися» — lerni). Пари перелічено на сторінці про -ig- та -iĝ-.

Q: Чи пишуться назви мов в есперанто з великої літери?

Лише назви на -o, наприклад Esperanto, Ido та Latino. Прикметники на кшталт angla і franca та більшість слів про національність (anglo, usonano) зазвичай пишуться з малої літери, як в українській.

Найтиповіші помилки в есперанто — пропущений знахідний -n, прикметник, що не повторює свій іменник, сплутані -ig- та -iĝ-, lia там, де потрібне sia, і kiel замість ol. Рядки нижче складено з розрахунком на українського учня. У кожному — неправильна форма, правильна форма й причина. Деякі «неправильні» речення граматично правильні, але означають не те, що задумано; колонка «Чому» про це повідомляє.

Закінчення

Повні правила: знахідний відмінок та іменники й прикметники.

Неправильно	Правильно	Чому
Mi vidas la hundo.	Mi vidas la hundon. — «Я бачу собаку.»	Прямий додаток приймає -n; порядок слів його не замінює. У багатьох українських іменників знахідний збігається з називним («бачу стіл») або з родовим («бачу брата»), тому -n легко забути.
Mi estas instruiston.	Mi estas instruisto. — «Я вчитель.»	Після esti слово описує підмет і додатком не є, тож -n немає. В українській тут називний або орудний відмінок.
belaj domo, grandan domoj	bela domo, grandajn domojn — «гарний будинок», «великі будинки»	Прикметник повторює число (-j) і -n свого іменника. Роду, на відміну від української, немає.
katonj	katojn — «кішок» (додаток)	-j завжди стоїть перед -n.
Mi havas du kato.	Mi havas du katojn. — «У мене дві кішки.»	Якщо предметів більше за один, іменник стоїть у множині.
Mi ne havas tempo.	Mi ne havas tempon. — «У мене немає часу.»	Заперечення не скасовує додатка. Український родовий відмінок заперечення («немає часу») в есперанто не потрібен: -n залишається.
Mi ŝatas kafo.	Mi ŝatas kafon. — «Мені подобається кава.»	В українській «кава» — підмет у називному, а в есперанто ŝati має додаток: mi — той, хто любить, а кава — те, що він любить. Так само Mi havas katon — «У мене є кіт».
Mi iras al la urbon.	Mi iras al la urbo. — «Я йду до міста.»	Al вже показує напрямок; -n напрямку ставлять при en, sur, sub (PMEG).
La birdo flugis en la ĉambro.	La birdo flugis en la ĉambron. — «Птах влетів у кімнату.»	Обидва варіанти правильні, але без -n птах вже був усередині — як «у кімнаті» та «у кімнату» в українській.

Дієслова

Див. -ig- та -iĝ-, дієслова і дієприкметники.

Неправильно	Правильно	Чому
Mi studento.	Mi estas studento. — «Я студент.»	В українській у теперішньому часі зв’язки «є» зазвичай немає, а в есперанто estas обов’язкове.
Mi estos legi.	Mi legos. — «Я читатиму.»	Майбутній час утворює закінчення -os; допоміжного «буду» (як у «буду читати») немає.
La filmo komencas.	La filmo komenciĝas. — «Фільм починається.»	Komenci потребує додатка (Mi komencas la filmon). Те, що починається саме, отримує -iĝ-.
Mi dormas la bebon.	Mi dormigas la bebon. — «Я вкладаю немовля спати.»	Неперехідне дієслово отримує додаток лише через -ig-.
Mi volas lernas.	Mi volas lerni. — «Я хочу вчитися.»	Після voli, povi та devi друге дієслово лишається в інфінітиві на -i.
Mi volas, ke vi venos.	Mi volas, ke vi venu. — «Я хочу, щоб ви прийшли.»	Після voli, peti, deziri у підрядному з ke майже завжди стоїть форма на -u (PMEG). Українське «щоб ви прийшли» виглядає як минулий час, але в есперанто час тут не передається: ставлять -u.
Li diris, ke li venus.	Li diris, ke li venos. — «Він сказав, що прийде.»	Час слів мовця зберігається («я прийду»); зсув часу, як в англійській, — помилка (PMEG). В українській час теж не зсувається.
Estas varma hodiaŭ.	Estas varme hodiaŭ. — «Сьогодні тепло.»	Речення без підмета вимагає прислівника.
La ĉambro estas varme.	La ĉambro estas varma. — «Кімната тепла.»	Якщо підмет є, після esti стоїть прикметник. Безособове «У кімнаті тепло» — це Estas varme en la ĉambro.
La pordo estas fermata.	La pordo estas fermita. — «Двері зачинені.»	-at- означає, що дія ще триває («зачиняються»); -it- — що вона завершена. Українське «зачинені» — це -ita.
Mi ĵetadis la pilkon unu fojon.	Mi ĵetis la pilkon unu fojon. — «Я кинув м’яч один раз.»	-ad- показує тривалу або повторювану дію (PMEG); для однієї дії беруть просте дієслово. -ad- нагадує український недоконаний вид («кидав»), але пар за видом, як в українській, не утворює. Див. суфікси.

Займенники й корелятиви

Див. займенники, означальні підрядні речення та запитання й заперечення.

Неправильно	Правильно	Чому
Petro amas lian edzinon.	Petro amas sian edzinon. — «Петро любить свою дружину.»	Sia вказує на підмет, як українське «свій». Lian означає дружину іншого чоловіка.
Petro kaj sia edzino venis.	Petro kaj lia edzino venis. або Petro kun sia edzino venis. — «Петро й його дружина прийшли» (або «Петро прийшов зі своєю дружиною»).	Sia не може входити до підмета — як і українське «свій». До того ж воно буває лише третьої особи, а українське «свій» — будь-якої: «я прийшов зі своїм братом» — Mi venis kun mia frato, а не kun sia frato.
La libro, ke mi legis	La libro, kiun mi legis — «книжка, яку я читав»	Іменник описують за допомогою kiu, з -n, якщо це додаток. Ke лише вводить твердження, тож розмовне «книжка, що я читав» мовою есперанто не вийде.
Mi pensas, kiu vi pravas.	Mi pensas, ke vi pravas. — «Я думаю, що ти маєш рацію.»	Після дієслова думки чи мовлення твердження вводить ke. Українському «що» в такому реченні відповідає ke, а не kio й не kiu («хто, який»).
Mi estas dudek jaroj.	Mi havas dudek jarojn. або Mi estas dudekjara. — «Мені двадцять років.»	Вік — це те, що «мають» (havi … jarojn), або прикметник на -jara; бути «роками» не можна. Українську давальну конструкцію «мені двадцять років» дослівно не переносять. Див. час і дати.
Mi ne vidis neniun.	Mi vidis neniun. — «Я нікого не бачив.»	У реченні одне заперечення. Два заперечення скасовують одне одного, тож неправильна фраза означає «я когось бачив». В українській подвійне заперечення обов’язкове («нікого не бачив»), в есперанто — ні.
Mi ne scias, se li venos.	Mi ne scias, ĉu li venos. — «Я не знаю, чи він прийде.»	Запитання «так чи ні» всередині речення вводить ĉu; se означає «якщо». Українському «чи» відповідає ĉu. Порядок слів лишається як у твердженні.

Вибір слова

Див. ступені порівняння, прийменники і артикль.

Неправильно	Правильно	Чому
Li estas pli alta kiel mi.	Li estas pli alta ol mi. — «Він вищий, ніж я.»	Kiel означає «як», а «ніж» — це ol. Українське «вищий, ніж я» підказує ol.
Mi volas glason de akvo.	Mi volas glason da akvo. — «Я хочу склянку води.»	Da називає кількість — як український родовий відмінок після слів міри («склянка води»). Glaso de akvo — склянка, пов’язана з водою, наприклад така, в якій вона була (PMEG).
multe de homoj	multe da homoj — «багато людей»	Слова кількості поєднуються з тим, що рахують, через da, і після нього -n немає: Mi vidis multe da homoj.
Mi venos en la oka.	Mi venos je la oka. — «Я прийду о восьмій.»	Час за годинником вимагає je. Дні приймають -n: lundon — «у понеділок».
Tiu ŝtofo kostas dek eŭrojn po metro.	Tiu ŝtofo kostas po dek eŭrojn por metro. — «Ця тканина коштує десять євро за метр.»	Po ставиться перед сумою, що повторюється, а «за» — це por (PMEG).
Mi parolas anglan.	Mi parolas la anglan. — «Я розмовляю англійською.»	Мова, названа прикметником, вимагає la: la angla. В українській артикля немає, тому la легко пропустити.
Mi lernas la Esperanton.	Mi lernas Esperanton. — «Я вчу есперанто.»	Назви мов на -o (Esperanto, Ido, Volapuko) — власні назви, la їм не потрібен.
Mi instruas la anglan.	Mi lernas la anglan. — «Я вчу англійську.»	Українське «вчити» має два значення: «опановувати» — lerni — і «навчати» — instrui. Mi instruas la anglan означає «Я викладаю англійську».
Li laboras kuracisto.	Li laboras kiel kuracisto. — «Він працює лікарем.»	Українському орудному відмінку присудка («працює лікарем») відповідає kiel — «як»; -n тут не потрібне.

Хибні друзі

Слова, які схожі на українські, але означають інше (перевірено за ReVo):

Неправильно	Правильно	Чому
La neĝo estas bela.	La neĝo estas blanka. — «Сніг білий.»	Bela означає «гарний» (ReVo: приємний для ока, слуху, душі), а «білий» — це blanka. Перше речення правильне, але каже «сніг гарний».
Mia familio estas Petrenko.	Mia familia nomo estas Petrenko. — «Моє прізвище Петренко.»	Familio — «родина, сім’я»; «прізвище» — familia nomo (ReVo). Див. родина.
Bonan tagon, pano Petro!	Bonan tagon, sinjoro Petro! — «Добрий день, пане Петре!»	Pano — «хліб» (ReVo), а не «пан». Ввічливе звертання до чоловіка — sinjoro.
Mi aĉetis panon en la magazino.	Mi aĉetis panon en la butiko. — «Я купив хліб у магазині.»	Magazino — популярний ілюстрований журнал (ReVo), а «магазин» — butiko. Перше речення правильне, але каже «у журналі».
Mi volas teon.	Mi preferas teon. — «Я волію чай.»	Voli означає «хотіти»; українське «воліти» здебільшого означає «віддавати перевагу» — це preferi. Перше речення правильне, але каже «я хочу чаю».
Oni loĝas en nova domo.	Ili loĝas en nova domo. — «Вони живуть у новому будинку.»	Oni — неозначено-особовий займенник («люди, хтось», як у «Кажуть…»), а не «вони»; «вони» — це ili. Перше речення каже «люди живуть у новому будинку».
Mi estas amikoj.	Ni estas amikoj. — «Ми друзі.»	Mi — це «я», а не «ми»; «ми» — ni.
Ni, mi ne scias.	Ne, mi ne scias. — «Ні, я не знаю.»	Ni — «ми», а не «ні»; «ні» — це ne.
De vi loĝas?	Kie vi loĝas? — «Де ти живеш?»	De означає «від, з» і ще передає родовий відмінок («дім батька» — domo de la patro), але не «де»; «де» — це kie.
Li sidas pri la fenestro.	Li sidas ĉe la fenestro. — «Він сидить біля вікна.»	Pri означає «про», а не «при»; українському «при, біля» відповідає ĉe.
Ŝi parolas pro la vetero.	Ŝi parolas pri la vetero. — «Вона говорить про погоду.»	Pro означає «через, з причини» (ReVo), а не «про»; «про» — це pri. Перше речення каже «вона говорить через погоду».
Mi iras do la lernejo.	Mi iras al la lernejo. — «Я йду до школи.»	Do означає «отже, тож» (ReVo), а не «до»; «до» (напрямок) — це al, «до» (межа) — ĝis.

Вимова й правопис

Ці помилки йдуть від звичок української вимови. Див. сторінку про алфавіт. Приголосні перед i тверді, а e завжди звучить як «е», а не «є».

Неправильно	Правильно	Чому
RA-di-o, MU-zi-ko	ra-DI-o, mu-ZI-ko	Наголос падає на передостанню голосну, як у es-pe-RAN-to та fa-mi-LI-o; i перед o вважається голосною. Українські «ра́діо» й «му́зика» переносити не можна.
aŭto як «а-У-то»	AŬ-to («АУ-то», два склади)	Голосна з j чи ŭ утворює один склад: aj, ej, oj, uj, aŭ, eŭ. Літера ŭ — коротке «у» (як «в» наприкінці складу в слові «дав»), а не окремий склад: Aŭgusto читається «ау-ГУС-то».
granda як «ГРАН-да» (з українським «г»)	granda як «ҐРАН-да»	Літера g завжди «ґ» — твердий вибуховий звук, а не українське «г». Для «г» є h (легкий видих): hodiaŭ — «го-ДІ-ау».
komencanto як «ко-мин-ЦАН-то»	komencanto як «ко-мен-ЦАН-то»	Ненаголошені голосні вимовляй так само чітко, як наголошені: e не переходить в «и», o лишається «о».
centro як «СЕН-тро» або «КЕН-тро»	centro як «ЦЕН-тро»	Літера c завжди читається «ц» (PMEG), а не «с» і не «к».
Mi scias, ke si venos.	Mi scias, ke ŝi venos. — «Я знаю, що вона прийде.»	Si без діакритичного знака — зворотний займенник, інше слово. Не можеш набрати ŝ? Користуйся x-системою.
Ŝi parolas la Francan.	Ŝi parolas la francan. — «Вона розмовляє французькою.»	Прикметники від назв мов і національностей зазвичай пишуться з малої літери, як і в українській. З великої пишуться лише назви на -o, наприклад Esperanto (PMEG).

Часті запитання

Які помилки в есперанто змінюють зміст речення?

Кілька: lian замість sian (дружина іншого чоловіка, а не своя), -ata замість -ita («зачиняються» замість «зачинені»), пропущене -n напрямку (усередині кімнати замість «у кімнату») і подвійне заперечення (речення стає ствердним).

Які помилки найчастіше роблять українці?

Пропускають -n (особливо там, де українська вживає називний, як у «мені подобається кава» чи «у мене є кіт», або родовий, як у «немає часу»), опускають estas («Я студент»), ставлять подвійне заперечення, переносять українські наголоси, читають g як «г» замість «ґ» і потрапляють у пастку хибних друзів на кшталт bela («гарний», а не «білий»), familio («родина», а не «прізвище») та pano («хліб», а не «пан»).

Як українцеві не сплутати -ig- та -iĝ-?

Спирайся на «-ся»: «двері відчинилися» — La pordo malfermiĝis, «я відчинив двері» — Mi malfermis la pordon. Але не кожному українському «-ся» відповідає -iĝ- («боятися» — timi, «вчитися» — lerni). Пари перелічено на сторінці про -ig- та -iĝ-.

Чи пишуться назви мов в есперанто з великої літери?

Лише назви на -o, наприклад Esperanto, Ido та Latino. Прикметники на кшталт angla і franca та більшість слів про національність (anglo, usonano) зазвичай пишуться з малої літери, як в українській.

Як перевірити власний текст мовою есперанто?

Перевір у кожному реченні -n у кожного додатка, -j і -n у кожного прикметника, потрібну форму -ig-/-iĝ-, sia лише для підмета та правильне місце ol, ke, ĉu. Потім прочитай уголос, щоб перевірити наголос.

#Закінчення

#Дієслова

#Займенники й корелятиви

#Вибір слова

#Хибні друзі

#Вимова й правопис

#Часті запитання

#Які помилки в есперанто змінюють зміст речення?

#Які помилки найчастіше роблять українці?

#Як українцеві не сплутати -ig- та -iĝ-?

#Чи пишуться назви мов в есперанто з великої літери?

#Як перевірити власний текст мовою есперанто?

#Джерела